Методична скарбниця з біології

Педагог — це та людина, яка має передати новому поколінню всі цінні накопичення століть і не передати забобонів, вад і хвороб.

                           Анатолій Луначарський

Біологія

4.2. ВЕГЕТАТИВНІ ТА ГЕНЕРАТИВНІ ОРГАНИ РОСЛИН

4.2.1.  На якому принципі базується вегетативне розмноження рослин?

Вегетативне розмноження рослин базується на тому, що новий організм утворюється з багатоклітинної частини материнського. Можливість вегетативного розмноження рослин зумовлена їх здатністю до регенерації (відновлення організмом втрачених частин тіла).

4.2.2.  Розподіл функцій між основними органами у квіткових рослин.

Основними органами квіткових рослин є вегетативні (корінь і пагін, який складається з осьової частини — стебла — та бічних частин — листків) та генеративні (квітка). Органи рослин виконують такі функції: корінь — закріплення рослин у ґрунті, поглинання води та розчинених у ній поживних речовин, транспортування речовин до надземних органів, первинний синтез деяких органічних речовин; листок — фотосинтез, транспірація, дихання; стебло — механічна, провідна, об'єднання усіх частин рослини в єдине ціле, утворення бруньок; квітка — орган насіннєвого розмноження, забезпечує утворення насіння і плодів.

4.2.3. Охарактеризуйте комахоїдну рослину.

Комахоїдні рослини — квіткові наземні й водяні рослини, що, крім автотрофного живлення, здатні живитися комахами та іншими дрібними безхребетними тваринами. Комахоїдні рослини ловлять здобич листками. В одних рослин (росичка) листки вкриті липкими волосками, до яких прилипає здобич; в інших (пухирник) листки стуляються, як тільки до них щось доторкнеться; у третіх (непентес) листки перетворились на ловчі апарати, що мають вигляд глечика чи урни. Здобич перетравлюється під впливом ферментів, що виділяються листками. Завдяки живленню безхребетними тваринами комахоїдні рослини задовольняють свої потреби в азоті, оскільки вони зростають на грантах, де спостерігається його нестача.

4.2.4.  Які органи вищих рослин можуть легко видозмінюватись при зміні умов середовища існування?

Найлегше видозмінюються вегетативні органи рослин, насамперед пагони.

4.2.5.  У чому полягає різниця в будові й функціях судин та ситоподібних трубок?

Судини утворені стінками відмерлих клітин, поперечні стінки яких зруйнувалися або мають великі отвори. По судинах вода з розчиненими в ній мінеральними речовинами рухається від коренів до надземних частин рослини (висхідний тік). Судини входять до складу одного з різновидів провідної тканини — ксилеми. Ситоподібні трубки менш товстостінні, клітини, з яких вони складаються, живі, мають органели, поперечні стінки з дрібними отворами (так звані ситоподібні пластинки). По них транспортуються синтезовані в листках органічні речовини, які відкладаються в запасаючих тканинах (низхідний тік).

4.2.6.  Чим відрізняється покривна тканина однорічного пагону дерева від такої ж у старого? Що спільного в їх функціях?

Однорічний пагін дерева вкритий шкіркою, яка вже на другий рік повністю замінюється корком. Корок не пропускає воду й поживні речовини, для газообміну в корку є особливі утвори (сочевички). У листках газообмін та транспірація, в основному, відбуваються через продихи. І шкірка, і корок виконують захисну функцію.

4.2.7.  Які органи квіткових рослин називають вегетативними, а які генеративними? В чому полягає їх функціональна відмінність і що є спільного між ними?

Вегетативні органи квіткових рослин — це корінь та пагін. Вони забезпечують існування рослинного організму. Генеративні органи —квітки, плоди, насіння — функціонують як спеціалізовані органи насіннєвого розмноження. Вегетативні органи теж можуть брати участь у розмноженні (вегетативне розмноження).

4.2.8. Для чого розпушують грунт?

Грунт розпушують для того, щоб поліпшити постачання коренів рослин повітрям та розчинами поживних речовин, зберегти вологу в ґрунті, стимулювати утворення бічних, додаткових коренів, що в кінцевому результаті приводить до збільшення врожайності.

4.2.9 У чому полягає різниця між трав'янистими рослинами, чагарниками та деревами?

Різниця між трав'янистими рослинами і чагарниками та деревами полягає в будові стебла. У дерев та чагарників стебло здерев'яніле, здатне до потовщення, в ньому є деревина та корок. Дерева відрізняються від чагарників наявністю єдиного головного стебла — стовбура, який на певній висоті розгалужується.

4.2.10.  Картоплю вирощують — заради підземних запасаючих бульб. Чому ж треба боротися із колорадським жуком, який з'їдає листки?

Колорадський жук з'їдає листки і стебла картоплі, отже, зменшується асиміляційна поверхня. При цьому бульби не утворяться або будуть дрібні, бо до них з надземних зелених частин рослини поживні речовини надходять у недостатній кількості або ж не надходять взагалі.

4.2.11.  Які одиниці нестатевого та вегетативного розмноження вищих рослин ви знаєте?

Одиницями нестатевого розмноження вищих рослин є спори, а вегетативного — вегетативні органи, їх частини або видозміни (кореневища, бульби, цибулини, живці, відсадки, відводки, кореневі паростки, вивідкові бруньки тощо).

4.2.12.  Що являє собою щеплення: розмноження рослин кореневими паростками; розмноження рослин відсадками; розмноження рослин листковими живцями; пересадження частини живої рослини, що має бруньку, на іншу рослину; розмноження рослин за допомогою кореневищ?

Пересадження частини живої рослини, що має бруньку, на іншу рослину.

4.2.13.  Що таке розмноження живцями: розмноження кореневими паростками; розмноження відсадками; розмноження листками; розмноження щепленням; розмноження вусами?

Розмноження живцями — це різновид вегетативного розмноження. Воно може здійснюватись листками, частинами пагонів або бічних коренів, які несуть бруньки.

4.2.14.  У яких органах та тканинах рослин відкладаються запасні поживні речовини? Наведіть приклади.

Запасні поживні речовини відкладаються в коренях (коренеплоди буряка та ін.), пагонах (бульби картоплі, кореневища пирію, конвалії, цибулини цибулі та ін.), насінні (ендосперм пшениці, сім'ядолі квасолі, гороху, зародковий корінець грициків). Запасні поживні речовини відкладаються в основній тканині.

4.2.15.  Чим зумовлені видозміни вегетативних органів рослин?

Видозміни вегетативних органів зумовлені змінами їх функцій чи умовами середовища зростання. Так, у посушливих районах листки кактусів перетворились на колючки, які виконують захисну функцію і не випаровують вологу, а стебла накопичують воду і стають соковитими. Здійснюючи функції западання поживних речовин пагони видозмінюються на кореневища, бульби, цибулини, корені — на коренеплоди та кореневі бульби.

4.2.16.  Для чого підгортають картоплю та деякі інші городні рослини?

При підгортанні ґрунтом нижньої частини стебел з'являються додаткові корені, збільшується розгалуженість кореневої системи, її поглинаюча здатність, краще утримуються у вертикальному положенні стебла. Крім того, при підгортанні картоплі розвиваються підземні пагони — столони, на кінцях яких утворюються бульби. Таким чином збільшується врожайність городніх рослин.

4.2.17.  Назвіть вегетативні органи квіткових рослин: соруси; квітка; пагін; корінь; спорангії; стебло.

Пагін; корінь.

4.2.18.  Що таке розмноження живцями?

Розмноження живцями — це різновид вегетативного розмноження. Таким способом розмножують деякі кімнатні рослини, дерева і чагарники. Для цього використовують однорічні живці завдовжки 25-30 см, які висаджують у грунт навесні. Восени на живцях відростають додаткові корені і їх можна пересаджувати на постійне місце.

4.2.19.  Що таке вставний ріст?

Наростання стебел рослин у довжину за рахунок твірної тканини, що знаходиться в нижній частині міжвузля. Вставний ріст характерний для всіх представників родини злакових.

4.2.20.  Як відбувається регуляція процесу дихання в рослин?

Інтенсивність дихання в рослин залежить від активності процесів обміну і зростає при підвищенні температури. Дихання регулюється завдяки зміні інтенсивності газообміну при відкриванні та закриванні продихів.

4.2.21.  Що таке вегетативне розмноження? Дайте визначення.

Розмноження вегетативними органами рослини або їх багатоклітинними частинами називають вегетативним розмноженням.

4.2.22.  Які ви знаєте способи вегетативного розмноження рослин?

Це розмноження видозміненими пагонами (підземними — кореневищем, бульбою, цибулиною, надземними — вусами тощо), живцями, відводками та ін.

4.2.23.  Яка функція механічних тканин? Де вони розміщені?

Механічні тканини надають міцності органам рослин. Для цих тканин характерні щільне розташування і міцне з'єднання клітин, потовщені клітинні оболонки (луб'яні, деревні волокна). Механічні тканини можуть складатись як з мертвих (склеренхіма), так і живих (коленхіма) клітин.

4.2.24.  Які функції провідної тканини?

Основна функція провідної тканини — це проведення води та розчинених у ній поживних речовин. Крім того, провідні тканини забезпечують зв'язки між усіма частинами рослини. До складу провідної тканини входять провідні елементи: судини або трахеїди (ксилема) та ситоподібні трубки (флоема).

4.2.25.  Назвіть основні органи квіткових рослин.

Корінь, пагін, квітка, плід.

4.2.26.  Який склад клітинного соку рослин?

Клітинний сік знаходиться у вакуолях. Це водні розчини цукрів та інших органічних і неорганічних речовин; іноді наявні барвники (пігменти).

4.2.27.  Яке значення для рослин має рух цитоплазми в клітинах?

Рух цитоплазми в клітинах сприяє переміщенню в клітинах різних речовин і підтримує постійність їх внутрішнього середовища (гомеостаз).

4.2.28.  Що таке тканина? Які ви знаєте тканини рослин?

Групу клітин, що мають схожу будову, спільне походження і виконують однакові функції, називають тканиною. У рослин є покривні, твірні, провідні, механічні та основні тканини.

4.2.29.  Що таке твірна тканина? Де вона знаходиться?

Це тканина, клітини якої постійно або періодично діляться. Клітини твірної тканини тонкостінні, мають велике ядро. Ця тканина знаходиться в точках і зонах росту — На кінчиках кореня, бруньки, у міжвузлях злаків, всередині стебла (камбій) або кореня (перицикл).

4.2.30.  Що таке покривна тканина? Де вона знаходиться?

Це тканина, що захищає органи рослин від несприятливих впливів зовнішнього середовища, надмірного випаровування, проникнення шкідливих мікроорганізмів тощо. Розрізняють шкірку, або епідерму (складається з живих клітин) та корок (складається з мертвих клітин із здерев'янілими стінками).

4.2.31.  Що таке щеплення рослин? Які ви знаєте методи щеплення рослин?

Щеплення — це спосіб штучного поєднання різних рослин. Воно полягає у пересадженні частини однієї рослини на другу. Пересаджену рослину (живець або вічко) називають прищепою, а ту, на яку пересаджують, — підщепою. Після їх зростання утворюється нова особина. Розрізняють такі основні види щеплення: копулювання (щеплення живцем), окулювання (щеплення вічком), щеплення зближенням, щеплення під кору тощо.

4.2.32.  Які основні спільні функції виконують корінь і стебло?

У стебла і в коренів є такі спільні функції: провідна, механічна, запасаюча, іноді — фотосинтезуюча.

4.2.33.  Чи дихають рослини вдень?

Так, дихають.

4.2.34.  Що таке коренеплоди? Яке їх значення?

Це видозміна головного кореня і нижньої частини стебла. Її виникнення пов'язане з виконанням додаткової функції — запасанням поживних речовин (морква, буряк тощо).

4.2.35.  Яке значення кореневого чохлика?

Кореневий чохлик захищає верхівку кореня з точкою росту від механічних пошкоджень твердими частинами ґрунту. При руйнуванні клітин кореневого чохлика утворюється слиз, який сприяє проникненню кореня вглиб ґрунту.

4.2.36.  Що таке провідна зона кореня? Які її функції?

Провідна зона кореня розташована над всисною. По судинах провідної зони вода з розчиненими в ній мінеральними речовинами, яку поглинає корінь, під дією кореневого тиску і всисної сили піднімається до стебла.

4.2.37.  Яка будова кореневої системи дводольної рослини?

Дводольним рослинам притаманна стрижнева коренева система. Для неї характерна наявність вираженого головного кореня, від якого відходять бічні корені першого, другого і т.д. порядків.

4.2.38.  Яка будова кореневої системи однодольної рослини?

Однодольним рослинам притаманна мичкувата коренева система — головний корінь не виражений або відсутній, вона в основному складається з додаткових коренів.

4.2.39.  Що таке кореневий живець і кореневий паросток?

Кореневий живець — це відрізок кореня завдовжки 15-20 см. із сплячими бруньками, що слугують для вегетативного розмноження рослини (малина, кульбаба). На коренях деяких рослин із сплячих бруньок розвиваються кореневі паростки, особливо часто вони з'являються при захворюванні чи загибелі материнської рослини (осика, слива, тополя).

4.2.40.  Що таке кореневище у рослин?

Це видозмінений підземний пагін. Як і надземні пагони, кореневище має бруньки, а також плівчасті лусочки — видозмінені листки.

4.2.41. Яка будова кореневого волоска?

Кореневий волосок — це видовжений виріст клітин шкірки кореня. Має клітинну оболонку, під якою міститься цитоплазма, ядро, безбарвні пластиди і вакуоля з клітинним соком.

4. 2.42. Роль судин у корені рослини.

По судинах рухається вода з мінеральними речовинами, яка надходить через кореневі волоски з ґрунту (висхідний тік). У певних випадках по них у надземну частину рослини можуть надходити запасні поживні органічні речовини (наприклад, за умов розвитку надземної частини з коренеплоду).

4.2.43.  Типи кореневих систем. Основні ознаки. Наведіть приклади.

Залежно від особливостей будови розрізняють два типи кореневих систем: стрижневу та мичкувату. Стрижнева коренева система має добре розвинений головний корінь (капуста, соняшник). У мичкуватої головний корінь не розвинутий або відсутній, основна маса коренів кореневої системи складається з додаткових коренів (жито, пшениця).

4.2.44.  Де містяться судини в корені; в корі, у центральній частині.

У центральній частині (центральному циліндрі).

4.2.45.  Чи дихають корені?

Так, при диханні клітини кореня поглинають кисень і виділяють вуглекислий газ. У деяких видів рослин навіть розвиваються спеціальні дихальні тканини (аеренхіма). Це переважно рослини вологих тропіків і заболочених місць. У них є повітряні корені (деякі тропічні орхідеї, болотний кипарис).

4.2.46.  Яке значення видозмінених коренів у житті рослин?

Видозмінені корені мають таке значення для рослин: запасають поживні речовини (кореневі бульби та коренеплоди), додатково постачають рослини киснем (повітряні корені), прикріплюють рослини до опори (додаткові корені - причіпки). У рослин — паразитів є корені-присоски, за допомогою яких вони висисають поживні речовини з рослини — хазяїна, а у рослин — епіфітів (тропічні орхідеї), які оселяються на стовбурі дерев, є повітряні корені, за допомогою яких зони отримують воду та поживні речовини з вологого повітря. Існують і опорні корені (панданус та ін.).

4.2.47.  Де знаходиться зона росту кореня?

Під чохликом міститься зона поділу (з точкою росту), де клітини весь час діляться, а вище знаходиться зона розтягування. Ці ділянки кореня разом утворюють зону росту.

4.2.48.  Які рослини в природі розмножуються кореневими паростками?

Розмноження кореневими паростками — це різновид вегетативного розмноження. Вони виникають з додаткових бруньок на коренях. Коли ділянки коренів, які зв'язують їх з материнською рослиною, відмирають або пошкоджуються, кореневі паростки стають самостійною рослиною. У природі так розмножуються тополя, горобина, черемха, осика, вишня, слива, бузок, осот.

4.2.49.  Охарактеризуйте мичкувату кореневу систему.

Мичкувата коренева система характерна для більшості видів рослин класу Однодольні. Найважливішою ознакою такої кореневої системи є те, що головний корінь в дорослих рослин відсутній або не виражений. Він закладається на початку онтогенезу і зародковий корінець має всі його ознаки, але згодом ріст його різко сповільнюється. Бічні і додаткові корені швидко ростуть і згодом головний корінь неможливо розрізнити, а в деяких видів він відмирає. Відсутній головний корінь і у тих дводольних рослин, які розвиваються зі стеблових живців.

4.2.50.  Що таке додаткові корені?

Додатковими коренями називаються корені, які утворюються на інших органах рослин. Часто додаткові корені утворюються на нижній частині стебла (кукурудза), на живцях (при вкоріненні гілок верби або тополі) і на підземних пагонах — кореневищах (конвалія) чи на листках (бегонія).

4.2.51.  Наведіть приклади рослин, у яких розвиваються додаткові корені.

Додаткові корені розвиваються в багатьох рослин. Вони можуть бути стеблового або листкового походження. В одних рослин вони виникають при підгортанні (картопля, помідори), в інших формуються і в звичайних умовах (кукурудза, бегонія).

4.2.52.  Що таке коренева система? Охарактеризуйте стрижневу кореневу систему.

Коренева система — це сукупність усіх коренів рослини. У стрижневій кореневій системі добре розрізняється головний корінь, від якого відходять бічні корені першого, другого, третього і т.д. порядків. Стрижнева коренева система характерна для дводольних рослин.

4.2.53.  Назвіть видозміни коренів, пов'язаних із запасанням поживних речовин.

Корінь — це один з вегетативних органів рослини, який виконує такі основні функції: вбирає воду і мінеральні речовини з ґрунту, транспортує воду і мінеральні речовини до стебла й листків, механічно утримує рослини в певному положенні. Разом з тим, виконуючи інші функції, в тому числі запасання поживних речовин, корінь може видозмінюватися в коренеплоди і кореневі бульби.

4.2.54.  Які з наведених видозмін є видозмінами кореня: колючки (барбарис); коренеплід (буряк); причіпки (виноград); присоски (омела); причіпки (плющ)?

Коренеплід (буряк); присоски (омела); причіпки (плющ).

4.2.55.  Які з наведених рослин утворюють коренеплоди: соняшник; батат; буряк; квасоля; ріпа; морква?

Буряк; ріпа; морква.

4.2.56.  Яка частина рослин є видозміненими коренями: кореневища; цибулини; коренеплоди; ризоїди?

Коренеплоди.

4.2.57.  За яких умов стрижнева коренева система перетворюється на мичкувату?

Стрижнева коренева система може перетворитися на мичкувату, якщо буде знищений або пошкоджений її головний корінь. Тоді почнуть розвиватися додаткові корені. Така коренева система перетвориться на мичкувату.

4.2.58.  У чому полягають особливості кореневої системи болотних рослин?

У зв'язку з бідністю на кисень та надмірним зволоженням фунту болотні рослини мають поверхневу або неглибоку кореневу систему. Для рослин вологих тропічних лісів характерна наявність дихальних коренів (болотний кипарис, монстера).

4.2.59. Які органи проростка з'являються в першу чергу при проростанні насіння?

В першу чергу при проростанні насіння з'являється молодий корінь, що розвивається із зародкового корінця, для закріплення рослини в субстраті. Потім починає розвиватись зародковий пагін.

4.2.60. Поясніть різницю між коренеплодами та кореневими бульбами. Наведіть приклади.

Коренеплід — це потовщений головний корінь, в якому відкладаються поживні речовини. В утворенні коренеплоду беруть участь також коренева шийка і нижня частина стебла (морква, буряк). Кореневі бульби ж утворюються в результаті потовщення бічних або додаткових коренів (пшінка, батат, жоржина).

4.2.61.  Чим бічні корені відрізняються від додаткових?

Бічні корені є відгалуженнями головного кореня. Додаткові корені розвиваються не з кореня, а з інших частин рослини — стебла, листків.

4.2.62.  Що таке генеративні бруньки?

Бруньку, з якої розвивається квітка або суцвіття, називають генеративною.

4.2.63.  Чим відрізняються вусики гороху від вусиків огірка?

Вусики гороху є видозміненими листками, а вусики огірка — видозміненими пагонами

4.2.64.  Чим відрізняється процес росту стебла берези від росту стебла пшениці?

Для берези характерний верхівковий ріст, а для пшениці — вставний (інтеркалярний).

4.2.65.  Чому листки багатьох рослин втрачають восени зелений колір?

Восени листки багатьох рослин втрачають зелений колір тому, що при зменшенні світлового дня процес фотосинтезу гальмується, хлорофіл руйнується і стають помітними жовті та червоні пігменти.

4.2.66. Чому більшість дерев скидає на зиму листки?

Листопадні дерева скидають на зиму листки. Це є пристосуванням до зменшення випаровування води восени та взимку. При низькій температурі поглинання води коренями значно зменшується, що призвело б рослини до водного дефіциту. Крім того, наявність листків з великою площею листкової поверхні збільшило б масу снігу, який затримувався б на гілках.

4.2.87. У чому полягають функціональні відмінності між стеблом дуба і стеблом кактусів?

Стебло кактусів виконує фотосинтезуючу функцію, якої не виконує стебло дуба, а також запасає воду.

4.2.68.  Як по зрізаному стовбуру визначити вік дерева і в яких умовах воно росло?

Вік дерева можна визначити за річними кільцями приросту, які помітні у деревині. Осінні клітини дрібні, а весняні, що утворилися наступного року і знаходяться поруч з ними, великі і з відносно тонкими оболонками. Вузькі річні кільця свідчать про нестачу вологи, освітлення та погане живлення.

4.2.69.  У яких місцезростаннях можна знайти рослини, листки яких мають товсту кутикулу та велику кількість продихів?

Рослини значно освітлених та сухих місцезростань мають товсту кутикулу (захисний шар), бо вона захищає листки від перегрівання та висихання, а значна кількість продихів, регулюючи процес випаровування, захищає рослину від перегрівання у жарку погоду і забезпечує інтенсивне поглинання води кореневою системою.

4.2.70.  Для рослин яких місцезростань характерні розсічена листкова пластинка, значна опушеність, велика кількість ефіроолійних залозок у листках?

Такі ознаки мають рослини сухих місцезростань: степів, напівпустель, кам'янистих схилів.

4.2.71.  У яких умовах можна знайти рослини, листки яких мають дуже тонку кутикулу (захисний шар) і малу кількість продихів?

Дуже тонкий захисний шар (кутикулу) і малу кількість продихів мають водні рослини та рослини вологих та затінених місцезростань.

4.2.72.  Яка будова генеративної бруньки?

Генеративну бруньку вкривають луски, а на зачатковому стеблі розміщені зачаткові квітки або суцвіття.

4.2.73.  Що таке конус наростання стебла?

Конусом наростання називають верхівкову частину стебла або кореня, які ростуть. Він утворений твірною тканиною.

4.2.74.  Яка зовнішня будова листка?

Листок складається з листкової пластинки і черешка (якщо черешка немає, то листок називається сидячим). У багатьох рослин (злаків, зонтичних) нижня частина листка розширена і охоплює стебло, утворюючи піхву. У деяких рослин біля основи листка утворюються особливі вирости — прилистки, що мають різноманітний вигляд і форму. Листкові пластинки розрізняються за формою, ступенем розсіченості, розмірами.

4.2.75.  Яке жилкування листків однодольних рослин: паралельне; дугове, сітчасте; паралельне та дугове; без жилкування?

Паралельне та дугове.

4.2.76.  Яке жилкування листків дводольних рослин: паралельне; дугове; сітчасте; без жилкування; паралельне та дугове?

Сітчасте.

4.2.77.  Які видозміни пагонів ви знаєте? Наведіть приклади.

Видозміни органів рослини пов'язані головним чином з виконанням ними додаткових функцій. Найбільш поширеними видозмінами пагонів є такі, що мають пристосувальне значення до умов зовнішнього середовища, а також видозміни, пов'язані із запасанням поживних речовин. Наприклад, підземні видозмінені пагони (кореневище, бульба, цибулина, бульбоцибулина), надземні видозміни (колючки, вусики тощо).

4.2.78.  Яку внутрішню будову має багаторічне стебло дерев'янистої рослини?

Внутрішня будова стебла дерев'янистої рослини така: корок, первинна кора, луб з розміщеними а ньому луб'яними волокнами і ситоподібними трубками, камбій, деревина, що має судини і волокна механічної тканини (дерев'яні волокна), серцевина.

4.2.79.  Що таке річні кільця? Як вони утворюються?

Це шар приросту деревини за один вегетаційний період. Межа між осінніми та весняними шарами зумовлена різними за будовою судинами (восени — товстостінні, навесні — тонкостінні). Ця межа відокремлює деревину минулого року від деревини наступного.

4.2.80.  Які функції стебла?

Стебло утворює і несе на собі бруньки й листки, забезпечує транспортування води, мінеральних та органічних речовин, слугує для вегетативного розмноження, в ньому може відбуватися процес фотосинтезу. Отже, стебло зв'язує в єдине ціле всі частини рослини.

4.2.81.  За якими ознаками класифікують бруньки?

Бруньки класифікують за різними ознаками, найчастіше за способом розміщення. Так, розрізняють бруньки верхівкові та бічні (пазушні, додаткові). За функціональним призначенням виділяють бруньки генеративні, вегетативні та змішані.

4.2.82.  Що таке вузли та міжвузля стебла?

Місце прикріплення листків до стебла називають вузлами. Відстань між двома найближчими вузлами — це міжвузля.

4.2.83.  Що таке пагін? З чого він розвивається?

Пагін — вегетативний орган рослини. Він складається з осьової (стебла) та бічних (листків) частин. Розрізняють пагони вегетативні та генеративні.

4.2.84.  Як розміщуються листки на стеблі? Наведіть приклади.

Способи розміщення листків на стеблі: чергове (береза, соняшник), супротивне (клен, бузок), кільцями або мутовками (елодея)

4.2.85.  Які ви знаєте типи бруньок за їх розташуванням?

За розташуванням розрізняють верхівкові і бічні. Бічні бруньки можуть бути пазушними (розвиваються у пазухах листків) та додатковими (розвиваються в інших місцях пагонів та на коренях).

4.2.86.  Що таке вегетативні бруньки?

Бруньку, з якої розвивається зачатковий пагін, називають вегетативною. Бруньку вкривають брунькові луски. На зачатковому стеблі розміщені зачаткові листки, в пазухах цих листків знаходяться зачаткові бруньки.

4.2.87.  Що таке листкові живці?

Один з видів вегетативного розмноження — висаджування листків рослин у вологий пісок. При цьому на них розвиваються додаткові бруньки та додаткові корені (сенполія, бегонія).

4.2.88.  Що таке жилкування листків? Які види жилкування ви знаєте?

Жилкуванням називається розташування судинно-волокнистих пучків (жилок) у листкових пластинках. Розрізняють такі основні типи жилкування: паралельне (злаки, осоки), дугове (конвалія), сітчасте (береза, смородина).

4.2.89.  Чим відрізняються складні листки від простих? Наведіть приклади тих та інших.

Прості листки мають лише нерозгалужений черешок і одну листкову пластинку (яблуня, береза), а складні — кілька малих листків, розміщених на основному черешку (конюшина, акація, горох, ясен). Простий листок завжди відпадає цілком, а складний — може відпадати окремими частинами.

4.2.90.  У яких рослин супротивне листкорозміщення: в елодеї; берези; бука; дуба; бузку; клена; хвощів; плаунів?

У бузку, клена.

4.2.91.  Яке значення листопадності?

Листопад — це пристосування рослин до зменшення випаровування води восени і взимку, а у рослин посушливих місцезростань — влітку.

4.2.92.  Які ви знаєте видозміни листків?

Розрізняють такі видозміни листків: колючки (кактуси, барбарис), лусочки (аспарагус), вусики (горох, горошок), своєрідно змінені листки комахоїдних рослин (росичка). Листки видозмінюються у зв'язку з пристосуванням до виконання певних функцій (так, вусики гороху є пристосуванням рослин до виття по підпорках).

4.2.93.  Які функції листка: поглинання поживних речовин; виділення продуктів метаболізму; синтез органічних речовин; забезпечення транспорту води, мінеральних та органічних речовин; запасання поживних речовин; участь в утворенні плодолистків; газообмін; розмноження?

Виділення продуктів метаболізму, синтез органічних речовин, забезпечення транспорту води, мінеральних та органічних речовин, запасання поживних речовин, участь в утворенні плодолистків, газообмін, вегетативне розмноження.

4.2.94.  Що таке стеблові живці?

Це ділянки однорічного здерев'янілого пагона, які використовують для вегетативного розмноження.

4.2.95.  Які листки називають складними? Наведіть приклади.

Складними називають листки, які складаються з кількох листкових пластинок, з'єднаних з головним черешком невеликими черешечками (наприклад, у жовтої акації, суниць, гіркокаштану).

4.2.96.  Чим ви можете пояснити виникнення видозмін листків?

Видозміни відбуваються в процесі еволюції як пристосування до певних умов навколишнього середовища, а також пов'язані з виконанням неспецифічних функцій. Такими видозміненими листками є вусики гороху, соковиті луски цибулини, колючки кактусів тощо.

4.2.97.  Що таке жилки листка? Яка їх роль?

У жилках листка знаходяться ситоподібні трубки, судини та механічні волокна. Тому жилки, які становлять судинно-волокнисті пучки, виконують провідну та опорну функції.

4.2.98.  Що таке продихи? Яка їх роль у листку?

Продих складають дві зелені бобоподібної форми клітини, які, прилягаючи одна до одної, утворюють продихову щілину. Через неї відбувається газообмін та випаровування води. Регулюючи розміри продихової щілини рослини, таким чином, регулюють інтенсивність цих процесів.

4.2.99. Що таке столони?

Столони — це тонкі з довгими міжвузлями горизонтальні пагони в деяких рослин. Розрізняють підземні і надземні (у суниць) столони. На підземних столонах утворюються бульби і цибулини. Надземні столони (вуса) вкорінюються у своїх вузлах.

4.2.100.  Охарактеризуйте бульбу як видозміну стебла.

Стеблова бульба — це видозміна пагона, верхівкове потовщення столону. Має бруньки (або вічка).

4.2.101.  Охарактеризуйте цибулину як видозмінений пагін.

На короткому плоскому стеблі (денці) містяться видозмінені листки (соковиті луски). У їх пазухах розміщена одна або кілька бруньок. Зовнішні луски сухі й виконують захисну функцію. Від денця цибулини відходять додаткові корені.

4.2.102.  Що таке листкова мозаїка?

Листкова мозаїка — це спосіб розміщення листків таким чином, що вони майже не затінюють один одного (наприклад, у кульбаби).

4.2.103.  Яка внутрішня будова листка?

Під епідермою, яка із зовні вкриває листок (з верхнього і нижнього боків), знаходиться основна тканина, що складається з живих клітин з великою кількістю хлоропластів. Провідна тканина входить до складу су-динно-волокнистих пучків. До складу епідерми у великій кількості (до 600 на 1 мм3) входять і продихові клітини.

4.2.104.  Наведіть приклади одностатевих та двостатевих квіток у покритонасінних рослин.

Двостатеві: яблуня, груша, слива, суниця, жовтець. Одностатеві: коноплі, тополя, кукурудза. У кукурудзи чоловічі квітки зібрані на верхівці у волотеподібні суцвіття, а жіночі — в суцвіття початок, що, як правило, формуються в пазухах листків.

4.2.105.  Які типи суцвіть характерні для таких рослин: примула, морква, айстра, соняшник, капуста, подорожник конюшина, пшениця, черемха, кукурудза?

Зонтик: примула (простий), морква (складний); кошик: айстра, соняшник; китиця: капуста, черемха; колос: подорожник (простий), пшениця (складний); початок: кукурудза (жіноче суцвіття); голівка: конюшина.

4.2.106.  Чим відрізняються суцвіття колос і початок?

Колос і початок мають сидячі квітки, але в колоса вони на тонкій осі, а в початку — на потовщеній.

4.2.107.  Назвіть характерні ознаки вітрозапильних рослин.

Ознаки вітрозапильних рослин: віночок непомітний або редукований, тичинки розташовані відкрито, пиляки на довгих нитках, приймочки великі, часто перисті, утворюється велика кількість пилку, запаху та нектару немає.

4.2.108.  Чим відрізняються між собою однодомні та дводомні рослина? Наведіть приклади таких рослин.

Однодомні — це рослини, 8 яких тичинкові та маточкові квітки знаходяться на одній рослині. Це кукурудза, огірок та ін. У дводомних рослин тичинкові квітки розміщуються на одних рослинах, а маточкові — на інших. Це коноплі, тополя, верба та ін.

4.2.109.  Що таке суцвіття? Яке біологічне значення суцвіть?

Суцвіття — це сукупність квіток однієї рослини, розміщених певним чином близько одна біля одної. Суцвіття утворюють здебільшого рослини, що мають дрібні квітки. Зібрання квіток разом підвищує імовірність їх запилення. Крім того, суцвіття утворює більшу кількість плодів порівняно з окремими квітками.

4.2.110.  Що таке суцвіття початок? Його ознаки.

Суцвіття початок подібне за ознаками до складного колоса. Однак центральна вісь, на якій розміщені сидячі квітки, значно розростається, вона м'ясиста. Початок закритий кількома або багатьма обгортками (захисні зелені листки). Наприклад, жіночі квітки кукурудзи зібрані у суцвіття початок.

4.2.111.  Що таке оцвітина? Типи оцвітини. Наведіть приклади квіток з різними типами оцвітини.

Оцвітина складається з віночка і чашечки однієї квітки. Оцвітина буває подвійною (є чашечка і віночок), як у суниці, гороху; простою віночкоподібною (вся має яскраве забарвлення) — у лілії, тюльпана;

4.2.121.  Що таке суцвіття колос? Які його ознаки? Наведіть приклади.

Розрізняють колос простий і складний. Простий колос утворюють квітки, що не мають квітконожок (сидячі) і розміщені на спільній осі суцвіття (подорожник). На спільній осі складного колоса сидять кілька колосків, кожен з яких утворений кількома квітками (жито, пшениця, ячмінь).

4.2.122.  Яка будова маточки?

Приймочка, стовпчик, зав'язь із насіннєвими зачатками, розташованими на стінках гнізда (або гнізд) зав'язі.

4.2.123.  Яка будова тичинки?

Тичинкова нитка та пиляк. Пиляк складається з двох частин, які сполучаються продовженням тичинкової нитки. В них знаходяться порожнини — гнізда пиляка, у якому утворюються пилкові зерна.

4.2.124.  Яка схематична будова типової квітки?

Квітконіжка, квітколоже, чашолистки, пелюстки, тичинки, маточка (або маточки).

4.2.125.  В яких із названих рослин суцвіття — простий зонтик: кукурудзи; вишні; верби; смородини; волоського горіха?

У вишні.

4.2.126.  В яких із названих рослин суцвіття — складний зонтик: у гороху; конюшини; моркви; суниці?

У моркви.

4.2.127.  В яких із названих рослин суцвіття — початок: бузку; горобини; соняшника; кукурудзи?

У кукурудзи.

4.2.128.  В яких із названих рослин суцвіття — голівка: конюшини; черемхи; кульбаби; тополі?

У конюшини.

4.2.129.  В яких із названих рослин суцвіття — складний колос: капусти; вівса; горобини; яблуні?

У вівса.

4.2.130.  В яких із названих рослин суцвіття — простий колос: ячменя, ліщини, подорожника, тополі?

У подорожника.

4.2.131.  В яких із названих рослий суцвіття — китиця: капусти; айстри; у кукурудзи; примули?

У капусти.

4.2.132.  В яких із названих рослин суцвіття — кошик: капусти; соняшника; картоплі; перстача?

У соняшника.

4.2.133.  Що таке насіннєвий зачаток і яка його будова у квіткових рослин?

Насіннєвий зачаток, в якому розвивається група відносно великих клітин, серед яких виділяється гаплоїдна яйцеклітина та центральна клітина із вторинним диплоїдним ядром, у квіткових рослин утворюється всередині зав'язі маточки. Це утвір, з якого після запліднення розвивається насінина. Насіннєвий зачаток має багатошаровий покрив, який на верхівці зачатка не зростається, утворюючи пилковхід, через який пилкова трубка проникає всередину насіннєвого зачатка.

4.2.134.  Як відбувається процес запліднення у квіткових рослин?

Запліднення — це злиття двох статевих клітин. У квіткових рослин чоловічі гамети (сперми) дуже дрібні, а жіночі (яйцеклітини) значно більші. Пилкове зерно, потрапивши на приймочку, проростає в пилкову трубку під дією ферментів, які виділяються клітинами приймочки. Пилкова трубка проникає між клітинами стовпчика і вростає в порожнину зав'язі. Генеративна клітина звичайно поділяється ще в пилковій трубці на два спермії, з яких один зливається з яйцеклітиною (утворюючи зиготу, з якої розвивається зародок), а другий — з центральною диплоїдною клітиною і дає початок ендосперму (тканина, клітини якої містять запасні поживні речовини).

4.2.135.  У чому суть процесу подвійного запліднення?

Суть подвійного запліднення полягає в тому, що в процесі запліднення один із сперміїв, що проникають усередину насіннєвого зачатка, зливається з гаплоїдною яйцеклітиною, утворюючи зиготу, а інший — з диплоїдним центральним ядром і дає початок ендосперму. Процес подвійного запліднення квіткових рослин відкрив професор Київського університету Святого Володимира (тепер — Київського національного університету імені Тараса Шевченка) С. Г. Навашин у 1898 р.

4.2.136.  Що являє собою плід ягода? Наведіть приклади.

Ягода — соковитий плід з м'якоттю, вкритий зверху тонкою шкіркою. Всередині плода знаходиться дрібне насіння. Плід ягода характерний для смородини, помідорів, винограду, аґрусу.

4.2.137.  Що являє собою плід кістянка? Наведіть приклади.

Кістянка — плід з тонкою шкіркою, соковитим середнім шаром і твердим внутрішнім шаром оплодня — дерев'янистою кісточкою, всередині якої знаходиться одна насінина. Кістянка розвивається у вишні, сливи, персика.

4.2.138.  Що являє собою плід сім'янка? Наведіть приклади.

Сім'янка — сухий плід із шкірястим оплоднем, який оточує єдину насінину, але не зростається з нею. Характерна для соняшника, жоржини.

4.2.139.  Що являє собою плід зернівка? Наведіть приклади.

Зернівка — сухий плід, в якого плівчастий оплодень зростається з насіннєвою шкіркою єдиної насінини. Характерна для пшениці, кукурудзи.

4.2.140.  Що являє собою плід біб? Наведіть приклади.

Біб — сухий плід, що розкривається двома стулками, до яких прикріплені насінини з верхівки до основи. Плід бобу, квасолі, акації, інших бобових.

4.2.141.  Що являє собою плід стручок? Наведіть приклади.

Сухий плід, що складається з двох стулок, які розкриваються 8Ід основи до верхівки, і має перетинку з насінням. Плід стручок у капусти, редиса, інших хрестоцвітих (капустяних).

4.2.142.  Що являє собою плід коробочка? Наведіть приклади.

Сухий плід у вигляді коробочки різної форми, насіння з якого висипається через спеціальні отвори (мак), тріщини (дурман), через отвір, закритий кришечкою (блекота) чи внаслідок розтріскування стулок (бавовник).

4.2.143.  Яким дослідом можна довести наявність мінеральних речовин у насінні?

Спалюванням. Органічні речовини згорять, а мінеральні залишаться у вигляді попелу.

4.2.144.  Яким дослідом можна продемонструвати наявність жирів у насінні?

Розчавити насінину, загорнувши її в промокальний папір. На ньому залишиться масна пляма.

4.2.145.  Як можна довести наявність білків, вуглеводів у насінні?

Слід взяти подрібнене насіння, наприклад пшениці, зробити з нього тісто і, поклавши його в марлю, промити водою. Вода помутнішає, а в марлі залишиться тягуча клейка маса. Це клейковина, або рослинні білки. Коли в склянку з каламутною водою, де промивалося тісто, додати краплину йоду, вміст посинішає, що свідчить про наявність вуглеводів (крохмалю).

4.2.146.  Що таке однонасінний плід? Що таке багатонасінний плід? Наведіть приклади.

Однонасінні плоди містять лише одну насінину (кістянка, зернівка, сім'янка), а багатонасінні — багато насінин (ягода, коробочка, біб, стручок).

4.2.147.  Які умови необхідні для проростання насіння?

Для проростання насіння потрібні тепло, волога й наявність кисню. А для проростання деяких видів рослин необхідне ще й світло (салат — латук).

4.2.148.  Де знаходяться запасні поживні речовини в насінині?

Запасні поживні речовини можуть знаходитись в ендоспермі, сім'ядолях (квасоля) або зародковому корінці (грицики).

4.2.149.  Який хімічний склад насіння?

Органічні і мінеральні сполуки та вода.

4.2.150.  Яке значення має ендосперм для проростання насіння?

У клітинах ендосперму знаходяться поживні речовини, які використовує зародок рослини, а згодом — і проросток.

4.2.151.  З чого розвивається зародок у покритонасінних рослин: із насіннєвого зачатка; із зиготи; із стінок зав'язі?

Із зиготи.

4.2.152.  З чого розвивається насінина покритонасінних рослин: із насіннєвого зачатка; із зиготи; із стінок зав'язі?

Із насіннєвого зачатка.

4.2.153.  З чого розвивається оплодень у покритонасінних рослин: із насіннєвого зачатка; із зиготи; із стінок зав'язі?

Із стінок зав'язі.

4.2.154.  За якими ознаками плоди поділяють на сухі й соковиті?

Стиглі соковиті плоди мають в оплодні соковитий м'якуш. Стиглі сухі плоди соковитого м'якуша не мають.

4.2.155.  Які пристосування для розповсюдження мають плоди або насіння?

Насіння, яке розповсюджується вітром, має крилоподібні вирости (клен), чубок волосків (парашутики кульбаби), пухнасті волоски (тополя), а тваринами — гачкуваті вирости (лопух). Огірок-пирскач вистрілює своє насіння.

4.2.156.  Які типи плодів ви знаєте?

Плоди бувають сухі багатонасінні, сухі однонасінні, соковиті багатонасінні, соковиті однонасінні, супліддя.

4.2.157.  Наведіть приклади сухих однонасінних плодів.

4.2.158. Горіх; зернівка, сім'янка.

4.2.159.  Наведіть приклади сухих багатонасінних плодів.

Коробочка, біб, стручок.

4.2.160.  Наведіть приклади соковитих однонасінних плодів.

Кістянка.

4.2.161.  Наведіть приклади соковитих багатонасінних плодів.

Ягода, яблуко.

4.2.162.  Які з названих рослин мають розкривні сухі плоди: соняшник; ліщина; пшениця; абрикос; квасоля?

Квасоля.

4.2.182. Які функції властиві достиглим плодам, на відміну від зелених та зав'язі? Що спільне в їхніх функціях?

Зав'язь та зелений оплодень виконують функцію захисту насіннєвих зачатків та насіння, що розвивається. Крім того, вони забезпечують оптимальні умови для розвитку насіння. Зрілий плід, крім того, забезпечує розповсюдження насіння.

4.2.163.  Чи можна назвати тичинки та маточки статевими органами квіткових рослин? Відповідь обґрунтуйте.

Тичинки та маточки не можна назвати статевими органами рослини, тому що в них утворюються не безпосередньо статеві клітини (гамети), а відповідно пилок і зародкові мішки, які являють собою статеве покоління (чоловічий та жіночий гаметофіт).

4.2.164.  Виходячи з уявлення про те, що квітка — це видозмінений пагін, назвіть частини квітки, що мають стеблове та листкове походження.

Стеблове походження мають квітконіжка та квітколоже, а чашолистки, пелюстки, маточки та тичинки походять від листків.

4.2.165.  Поясніть значення появи плоду в процесі еволюції рослин.

Поява плоду в процесі еволюції (у покритонасінних) має дуже важливе значення як пристосування для захисту та розповсюдження рослин на значні відстані (лопух, череда, кульбаба). Найрізноманітніші способи розкривання плодів та розсіювання насіння (коробочки — балісти, вистрілювання плодів) значно розширюють арсенал можливостей поширення виду.

4.2.166.  Які з названих рослин мають соковиті плоди: абрикос; вероніка; півонія; капуста?

Абрикос.

4.2.167.  Яка будова зародка насінини?

Зародок насінини складається з зародкового корінця, зародкового стебла, на верхівці якого знаходиться зародкова брунька, однієї чи двох сім'ядолей (зародкових листочків).

4.2.168.  Чи правильний вислів "стручок гороху?" Поясніть.

Оскільки в гороху та багатьох інших бобових плід біб, то вислів "стручок гороху" неправильний.

4.2.169.  За якими ознаками класифікують плоди?

Плоди класифікують за вмістом води в оплодні, походженням, особливостями розкриття, кількістю насіння, його розміщенням.

4.2.170.  З чого утворюються плоди: з квітки; з маточки; з квітколожа; з тичинок; з чашолистків; з пелюсток; із зав'язі?

Із зав'язі. В утворенні плодів можуть брати участь і інші частини квітки: квітколоже тощо.

4.2.171.  У чому полягає суттєва відмінність справжніх плодів від несправжніх?

Справжні плоди утворюються лише із стінок зав'язі, а в утворенні несправжніх плодів, крім стінок зав'язі, беруть участь й інші частини квітки (квітколоже, частково чашолистки та пелюстки).

4.2.172.  У чому полягає різниця в будові плодів хрестоцвітих (капустяних) та бобових?

Плід хрестоцвітих (капустяних) — стручок або стручечок; насіння в ньому розміщується на серединній плівчастий перегородці. Плід бобових — біб; насіння прикріплюється до стінок стулок плоду.

4.2.173.  Для представників яких відомих вам родин характерний однаковий тип будови плодів? Як називаються такі плоди? Назвіть види рослин різних родин, що мають однакові типи плодів.

Однаковий тип плодів — коробочка та ягода — характерний для представників родин пасльонових та лілійних. Представники: тюльпан, лілія (родина Лілійні), блекота, тютюн (родина Пасльонові).

4.2.174.  Як використовуються бурі та червоні морські водорості?

У хімічній промисловості з бурих та червоних морських водоростей виробляють йод, калійні солі, целюлозу, спирт тощо. З червоних водоростей добувають агар-агар, є види, що використовуються в їжу людиною та як корм для худоби.

4.2.175.  Дайте загальну характеристику зелених водоростей.

Зелені водорості характеризуються еукаріотичним типом будови клітин, оксигенним фотосинтезом (тобто фотосинтезом з поглинанням вуглекислого газу та виділенням кисню), зеленим забарвленням хлоропластів, наявністю крохмалю як запасної поживної речовини. Зелені водорості бувають одноклітинними (наприклад, хламідомонада або хлорела), колоніальними (вольвокс) та багатоклітинними (улотрикс, спірогіра). Розмножуються вегетативно (фрагментацією багатоклітинних ниток — улотрикс, спірогіра), нестатево (зооспорами — хламідомонада, улотрикс; автоспорами — хлорела) та статевим шляхом (за участю гамет — хламідомонада, улотрикс; кон'югацією — спірогіра). Поширені переважно в прісних водоймах, деякі види живуть у морях, ґрунті тощо. Є види, здатні вступати 8 симбіоз з іншими організмами (грибами, кишковопорожнинними тощо).

4.2.176.  Дайте загальну характеристику морських бурих і червоних водоростей.

Бурі й червоні водорості відносяться до еукаріотичних рослин. Поширені переважно в морях. Тіло морських бурих та червоних водоростей багатоклітинне, як правило, добре помітне неозброєним оком, нерідко розчленоване на ризоїди, за допомогою яких рослина прикріплюється до субстрату, та утвори, подібні до вегетативних органів вищих рослин (наприклад, стебло та листову платівку в ламінарії). Червоні водорості відрізняються від бурих червоним забарвленням пластид та відсутністю клітин, які мають джгутики. Пластиди бурих водоростей забарвлені в жовтий або коричневий колір. З бурих водоростей як їстівний продукт та сировина для отримання біологічно активних речовин людиною широко використовується ламінарія (морська капуста), поширена в північних морях та на Далекому Сході, з червоних — анфельція, з якої видобувають агар-агар.

4.2.177.  Яка будова хламідомонади?

Хламідомонада — одноклітинна зелена водорость. Вкрита прозорою щільною оболонкою, під якою знаходяться цитоплазма з ядром, червоним вічком, двома пульсуючими (скоротливими) вакуолями та чашоподібним хлоропластом. Рухається за допомогою двох джгутиків. Живлення відбувається за допомогою процесу фотосинтезу; може вбирати розчинені у воді органічні речовини через оболонку.

4.2.178.  Як відбувається розмноження хламідомонади статевим способом?

Цитоплазма хламідомонади поділяється і всередині материнської клітини формуються гамети однакової будови. Через розриви її оболонки гамети виходять у воду, де і відбувається запліднення. Запліднена яйцеклітина (зигота) вкривається щільною оболонкою і в такому стані здатна переносити періоди несприятливих умов. За настання сприятливих умов вміст зиготи поділяється на 4 рухомі спори, які виходять у воду, ростуть і перетворюються на дорослі хламідомонади.

4.2.179.  Як відбувається розмноження хламідомонади нестатевим способом?

Цитоплазма і ядро материнської клітини діляться, виникають дві, чотири, а іноді й вісім дочірніх клітин, які виходять у воду через розриви оболонки.

4.2.180.  Як відбувається розмноження зелених нитчастих водоростей (на прикладі улотриксу).

Нестатеве розмноження: окремі клітини діляться на дві або чотири клітини з чотирма джгутиками. Це — зооспори, з яких утворюються нові нитки водоростей. Статеве розмноження — через попарне злиття рухомих дводжгутикових гамет. Утворюється зигота, яка згодом ділиться на чотири клітини (нерухомі безджгутикові спори). Розмножуються й вегетативно: фрагментацією ниток.

4.2.181.  Чи можна використовувати водорості для виробництва паперу? Які?

Для виробництва паперу придатні водорості, клітини яких мають товсту стінку з великою кількістю целюлози (кладофора, ризоклоній).

4.2.182.  Що таке водорості? Дайте загальну характеристику водоростей.

Водорості — це група відділів еукаріотичних рослин, здатних до оксигенного фотосинтезу (тобто фотосинтезу з поглинанням вуглекислого газу та виділенням кисню), тіло яких не розчленоване на корінь та пагони, а статеві органи одноклітинні. Тіло водоростей (слань, або талом) може бути одноклітинним або багатоклітинним, інколи досить складно диференційованим (ламінарія), обов'язково забарвленим у певні кольори, мікро- або макроскопічним. Розмноження відбувається вегетативно, нестатевим (зооспори, автоспори) або статевим способомами. Поширені водорості в морях, прісних водоймах, фунті, здатні вступати в симбіоз з грибами або клітинами тварин. Розмножуючись у масових кількостях, здатні викликати "цвітіння" води.

4.2.183.  Як використовуються водорості в сучасних біотехнологічних процесах?

Червоні водорості використовуються для добування агар-агару, зелені — як сировина для отримання біологічно активних речовин, для регенерації повітря та переробки відходів у замкнених екосистемах (наприклад, хлорела), як корм для молоді риб (вольвокс), бурі (ламінарія) — як харчовий продукт. Крім того, деякі водорості використовуються в процесах, пов'язаних з біологічним очищенням стічних вод.

4.2.184.  Як поділяються водорості за умовами існування?

За умовами існування водорості поділяються на планктонні (ті, що живуть у товщі води, наприклад, хлорела, хламідомонада, вольвокс), бентосні (живуть на дні водойм — ламінарія, різні червоні водорості) та перифітонні (ростуть на різних занурених у воду предметах, наприклад, улотрикс). Крім того, водорості є морські (бурі, червоні) та прісноводні (хламідомонада, хлорела, улотрикс, сігірогіра). Є ґрунтові водорості (представники зелених, діатомових водоростей тощо) або симбіонти.

4.2.185.  Що таке фітопланктон?

Фітопланктоном називають сукупність водоростей, пристосованих до життя в товщі води у вільному, неприкріпленому стані (наприклад, хламідомонада, вольвокс).

4.2.186.  Наедіть приклади вільноплаваючих та прикріплених водоростей.

Вільноплаваючі водорості — хлорела, хламідомонада, вольвокс. Прикріплені — ламінарія, різні червоні водорості, улотрикс. Деякі водорості в молодому віці ведуть прикріплений спосіб життя, у дорослому — вільно плавають у товщі води або на її поверхні (наприклад, спірогіра в молодому віці прикріплена до занурених у воду предметів, а в дорослому вільно плаває на поверхні водойм, утворюючи жабуриння).

4.2.187.  Які сполуки з водоростей застосовують у сучасній біотехнології?

Агар-агар, біологічно активні сполуки, барвники.

4.2.188.  У чому полягають відмінності між ціанобактеріями та водоростями?

У ціанобактерій немає ядра, хлоропластів, мітохондрій, комплексу Гольджі, ендоплазматичної сітки, лізосом, вакуолей з клітинним соком та скоротливих вакуолей, джгутиків, клітинного центру. ДНК ціанобактерій не має хромосомної організації.

4.2.189.  Який спосіб нестатевого розмноження у водоростей більш примітивний — зооспорами чи автоспорами? Чому?

У водоростей більш примітивним способом нестатевого розмноження вважається розмноження зооспорами, бо вони є в найпростіших водоростей, які самі нагадують зооспори.

4.2.190. Які функції у водоростей виконують джгутики, вічко, пульсуючі вакуолі, хлоропласт?

У водоростей джгутики, вічко, пульсуючі вакуолі, хлоропласт виконують такі функції: рух, фототаксис, регуляція осмотичного тиску в клітині, фотосинтез.

4.2.191.  Який спосіб статевого процесу, наявний у водоростей, не зустрічається у вищих рослин?

Кон'югація (у спірогіри).

4.2.192.  Чим зумовлене забарвлення клітин у бурих та червоних водоростей?

У хлоропластах клітин, крім зеленого пігменту хлорофілу, є оранжевий, жовтий, бурий і червоний пігменти.

4.2.193.  Які ознаки використовуються в систематиці зелених одноклітинних водоростей?

У систематиці зелених одноклітинних водоростей використовуються такі ознаки, як форма клітини, кількість джгутиків, форма, особливості будови і кількість хлоропластів, кількість вакуолей тощо.

4.2.184, Чому водорості, які знаходяться в товщі води, утворюють різноманітні вирости?

Різноманітні вирости у водоростей, які знаходяться в товщі води, збільшують поверхню їх тіла, внаслідок чого зростає тертя клітин об воду і уповільнюється осідання клітин на дно. Отже, різноманітні вирости є пристосуванням до планктонного способу життя.

4.2.195,  Чи є принципові відміни джгутикового апарату водоростей від джгутикового апарату бактерій?

Так, є. Водорості належать до еукаріот і мають джгутиковий апарат, що складається з тіла джгутика та базального тіла. Ці елементи джгутикового апарату складаються з комплексів мікротрубочок. Бактерії є прокаріотичними організмами, в яких джгутик являє собою одну мікротрубочку.

4.2.196.  Відомо, що зелені водорості здатні жити не тільки у воді, але й на суші (в ґрунті). Які джерела вуглекислоти використовують водні і наземні водорості?

Водні — розчинений у воді вуглекислий газ у вигляді іону бікарбонату НС03-, наземні — молекулярну форму вуглекислого газу С02.

4.2.197.  Відомо, що хламідомонади, які живуть у морях та солоних озерах, позбавлені пульсуючих вакуолей. Поясніть, чому.

Пульсуючі (скоротливі) вакуолі виконують функцію регуляції осмотичного тиску в клітині. У прісних водоймах концентрація розчинених речовин нижча, ніж у клітині, тому в прісних водоймах у клітину під дією осмотичного тиску весь час надходить вода. Надлишок води з клітини виводиться пульсуючими вакуолями В морях та солоних озерах концентрація солей у воді вища, від концентрації розчинених у клітині речовин, тому осмотичним шляхом вода в клітину не надходить і потреба у пульсуючих вакуолях відпадає.

4.2.198.  Який набір хромосом мають вегетативні клітини спірогіри? Відповідь обґрунтуйте.

Клітини спірогіри мають гаплоїдний набір хромосом. Статевий процес у спірогіри відбувається шляхом кон'югації, при якій зливаються протопласти звичайних вегетативних клітин. Внаслідок злиття утворюється диплоїдна зигота. Її першим поділом є мейоз, тому вегетативні клітини мають гаплоїдний набір хромосом.

4.2.199.  Чим пояснюється червоний колір глибинних морських водоростей? Дайте детальну відповідь.

Вода затримує довгохвильову (червону) частину спектра, і тому на глибину проникають лише короткохвильові (сині) промені. Отже, глибинні водорості можуть поглинати і використовувати як джерело енергії лише сині промені. Промені довгохвильової частини спектра (червоні) не поглинаються, а відбиваються. Це зумовлює червоне забарвлення глибинних водоростей.

4.2.200.  Дайте загальну характеристику плаунів.

Це один з відділів вищих спорових рослин. Сучасні плауни — багаторічні трав'янисті рослини з повзучими стеблами, густо вкритими дрібними сидячими вічнозеленими листками. Верхівки прямостоячих гілочок закінчуються спороносними "колосками", складеними з дрібних спеціалізованих листочків з утворами (спорангіями), в яких формуються спори. Із спор у сприятливих умовах розвиваються дрібні підземні бульбоподібні гетеротрофні заростки, на яких формуються статеві органи, що продукують гамети різної статі.

4.2.201.  Дайте запільну характеристику папоротей.

Це один з відділів вищих спорових рослин. Сучасні папороті — це багаторічні трав'янисті (а в тропіках — і деревоподібні) рослини з коренями і з великими, як правило, пірчасто-складними листками, на

нижній поверхні яких групами в спеціальних утворах (сорусах) розміщені спорангії із спорами. Спори висипаються і за сприятливих умов проростають у невеликий пластинко — подібний заросток, на нижньому боці якого у статевих органах (чоловічих — антеридіях та жіночих — архегоніях) розвиваються сперматозоїди та яйцеклітини. При злитті гамет відбувається запліднення і з зиготи розвивається заросток (спорофіт).

4.2.202.  Дайте загальну характеристику хвощів.

Хвощі — один з відділів вищих спорових рослин. Сучасні хвощі — це багаторічні трав'янисті рослини з почленованими і часто розгалуженими стеблами з кільцем дрібних редукованих лускоподібних листків. На верхівках таких стебел або на окремих спеціалізованих весняних пагонах у вигляді "колоска" зібрані спеціальні утвори (спорангії) із спорами, із спор за сприятливих умов розвивається статеве покоління (гаметофіт), представлене окремо чоловічими й жіночими заростками, на яких у статевих органах формуються гамети.

4.2.203.  Надайте загальну характеристику мохів.

Один з відділів вищих спорових рослин. Широко розповсюджені у всіх природно-кліматичних зонах Землі. У циклі розвитку мохів переважає гаметофіт (статеве покоління). У мохів гаплоїдний гаметофіт є автотрофним і представлений або у вигляді слані, або листостеблової рослини. У статевих органах гаметофітів формуються гамети. Після запліднення із зиготи на гаметофіті розвивається позбавлений хлорофілу спорофіт. На верхівці формується коробочка, в якій розвиваються спори.

4.2.204.  Дайте загальну характеристику голонасінних рослин.

Це один з відділів насінних рослин, в яких вперше в процесі еволюції з'явилась насінина, забезпечена запасними поживними речовинами (ендоспермом) і вкрита шкіркою. У представників цього відділу насіннєві зачатки на лусках розміщуються відкрито.

4.2.205.  Які особливості будови листка у хвойних?

Голкоподібні листки, тобто хвоїнки, зовні вкриті щільною шкіркою, в якій відносно небагато продихів. У зв'язку з цим дуже економно випаровується волога і легко переноситься дефіцит вологи.

4.2.206.  Якій структурі в покритонасінних відповідає листостебловий пагін моху?

Листостебловий пагін моху відповідає гаметофіту покритонасінних.

4.2.207.  Завдяки яким особливостям будови сфагнум використовується як зберігаючий вологу матеріал?

Сфагнум використовується як зберігаючий вологу матеріал завдяки наявності порожніх відмерлих клітин листків і стебел, які здатні накопичувати воду.

4.2.208.  У чому полягає суттєва різниця в життєвих циклах мохів та папоротей?

У циклі розвитку мохів переважає, гаплоїдне статеве покоління (гаметофіт), а в життєвому циклі папоротей — диплоїдне нестатеве покоління (спорофіт).

4.2.209. Чому папороті, як правило, не ростуть у степах та пустелях?

Папороті, як правило, не ростуть у сухих умовах, оскільки для розвитку заростка і запліднення необхідна постійна наявність води.

4.2.210.  Яку функцію виконує заросток папоротеподібних?

Заросток папоротей — це статеве покоління (гаметофіт): на ньому утворюються гамети; на ранніх етапах розвитку нестатевого покоління (спорофіту) зелений заросток забезпечує його живлення.

4.2.211.  Якими екологічними особливостями зумовлений той факт, що папороті не домінують у сучасному рослинному покриві Землі?

Це зумовлено зменшенням вологості клімату Землі, який був сприятливий для бурхливого розвитку папоротей у девонському та кам'яновугільному періодах палеозойської ери.

4.2.212.  Що являє собою процес утворення кам'яного вугілля? З чого воно утворилося?

Процес утворення кам'яного вугілля — це розкладання рослинних решток без надходження вільного повітря, при підвищених температурі й тиску. В утворенні покладів кам'яного вугілля брали участь викопні папоротеподібні та голонасінні. Період палеозойської ери, в якому відбувалися ці процеси, отримав назву кам'яновугільного.

4.2.213.  Як розвивається насінина голонасінних?

Зародок насінини голонасінних розвивається із зиготи після запліднення яйцеклітини в насіннєвому зачатку. Там же формується ендосперм, а зовнішні покриви насіннєвого зачатка перетворюються на шкірочку насінини.

4.2.214. Як відбувається зміна листків у хвойних?

Більшість хвойних є вічнозеленими рослинами, але листки їх не вічні. Ці рослини скидають листки поступово, в міру розвитку нових. Життя кожного листка (хвоїнки) продовжується кілька років. Винятком є модрина, яка скидає свої листки кожну зиму.

4.2.215. Що являють собою органи прикріплення в мохів? Наведіть приклади.

Органами прикріплення в переважної більшості мохів є ризоїди. Це одноклітинні або багатоклітинні коренеподібні вирости (зозулин льон). Однак у деяких мохів (сфагнум) ризоїди відсутні, а інших спеціалізованих органів прикріплення немає. Сфагнум прикріплюється за допомогою нижніх листоподібних утворів або тримається на відмерлій частині стебла.

4.2.216. Як відбувається процес торфоутворення?

Торф утворюється переважно з відмерлих решток моху сфагнуму та деяких інших рослин при повільному розкладанні під водою без доступу кисню у кислому середовищі, яке створюється виділенням кислот рослинами.

4.2.217.  Чому мохи, незважаючи на примітивні риси будови, мають високу чисельність і поширення?

Мохи дуже невибагливі до умов існування, завдяки чому уникають конкуренції з іншими рослинами.

4.2.218.  Які примітивні риси будови притаманні мохам?

Наявність ризоїдів, розмноження спорами, відсутність справжніх провідних тканин.

4.2.219.  Як відбувається розмноження зозулиного льону?

Зозулин льон розмножується спорами. Це рослина дводомна. Запліднення відбувається за допомогою води.

4.2.220.  Яка структура утворюється в результаті проростання спори моху?

З проростаючої спори мохів утворюється ниткоподібний утвір (протонема), з якої розвиваються вертикальні пагони, які складаються із стебла, листків та ризоїдів. Це особини статевого покоління (гаметофіту).

4.2.221.  У чому полягають відмінності в будові мохів та папоротей?

Мохоподібні та папоротеподібні — два відділи вищих спорових рослин. У їхній будові є цілий ряд спільних і відмінних рис. Основні відмінності: багато мохоподібних не мають чітко диференційованих органів (тіло представлене сланню), органами прикріплення мохів є ризоїди або їх зовсім немає (сфагнум), і тоді мох прикріплюється до субстрату нижніми листоподібними виростами або тримається на відмерлій частині рослини. Для папоротей характерна чітка листостеблова диференціація: добре розвинутий пагін (часто у вигляді кореневища), великі листки, органи прикріплення — добре розвинуті додаткові корені. Суттєві відмінності мохоподібних та папоротеподібних є в циклах їх розвитку (в життєвому циклі мохів переважає статеве покоління, або гаметофіт, а в життєвому циклі папоротей — нестатеве, або спорофіт).

4.2.222.  Чому папороті були більш розповсюджені і різноманітні в минулому?

Вологий і теплий клімат у минулому був оптимальним для папоротей, оскільки папороті — спорові рослини і для їх розмноження (для проростання спори, процесу запліднення) необхідні перезволожені умови.

4.2.223.  Які особливості розмноження папоротей?

Папороті — спорові рослини. їх розмноження тісно пов'язане з наявністю вологи (необхідна умова для запліднення). Поширення і проростання спор теж потребує достатніх умов зволоження й температури. До особливостей розмноження папоротей слід віднести і чергування в життєвому циклі статевого і нестатевого поколінь, з чітким переважанням останнього.

4.2.224.  Яка структура утворюється в результаті проростання спори папороті? Охарактеризуйте її.

З проростаючої спори папороті утворюється гаметофіт (статеве покоління), що має вигляд невеликої зеленої пластинки листоподібної форми з ризоїдами. На ній формуються статеві органи папороті (антеридії та архегонії), в яких розвиваються гамети.

4.2.225.  Чим відрізняються між собою папороті та голонасінні?

Папороті — переважно трав'янисті рослини, які розмножуються спорами. Голонасінні — дерева та чагарники, що розмножуються насінням. 

4.2.226.  Чи характерне зростання ялини та сосни в одному угрупованні? Відповідь обґрунтуйте.

Оптимальні умови для зростання ялини і сосни різні. Сосна — світлолюбна рослина, менш вибаглива до вологи і може зростати на фунтах, бідних на органіку. Для зростання ж ялини потрібний більш вологий і родючий грунт, це — тіневитривала рослина. Тому найчастіше ці два види зустрічаються в різних рослинних угрупованнях.

4.2.227.  Назвіть спільні та відмінні риси в утворенні насіння голонасінних та покритонасінних рослин.

При утворенні насіння і в голонасінних, і в покритонасінних рослин спочатку відбувається запилення, а згодом — запліднення. Однак для голонасінних характерне вітрозапилення, а в покритонасінних рослин агентами запилення можуть бути вітер, комахи, птахи, вода тощо. Крім того, в покритонасінних насінина утворюється в результаті подвійного запліднення. Ендосперм голонасінних розвивається без запліднення, він переважно гаплоїдний. У покритонасінних він триплоїдний внаслідок злиття центральної диплоїдної клітини та одного зі сперміїв.

4.2.228.  Дайте порівняльну характеристику циклам розвитку голонасінних і папоротеподібних.

При загальному домінуванні спорофіта в циклі розвитку і голонасінних, і папоротеподібних будова і функціонування їх гаметофітів суттєво відрізняються. У папоротеподібних гаметофіт веде самостійний спосіб життя з автотрофним живленням, а в голонасінних гаметофіт дуже редукований і повністю залежний від спорофіта.

4.2.229.  Шляхом яких структурних перебудов голонасінні позбулися залежності від води в процесі запліднення?

Для того щоб рухливі, джгутикові спермії вищих спорових рослин могли досягти яйцеклітини та запліднити її, необхідна вода. Запліднення голонасінних рослин не залежить від води. У них пилок, що є чоловічим гаметофітом, пасивно за допомогою вітру переноситься до жіночого гаметофіту, що знаходиться всередині насіннєвого зачатка, який розташований відкрито. Далі пилок проростає в пилкову трубку, яка доставляє спермії до зародкового мішка. Після розриву пилкової трубки чоловічі гамети потрапляють до спеціально виробленого середовища (цукристої рідини) і проникають до яйцеклітини. Один зі сперміїв запліднює яйцеклітину, а другий дегенерує. Тому голонасінним, на відміну від покритонасінних, не властивий процес подвійного запліднення.

4.2.230. Як відбувається зміна гаплоїдного та диплоїдного поколінь у мохоподібних?

Із гаплоїдних спор, які утворюються в спорангіях, розвиваються гаплоїдні організми (гаметофіти). При досягненні гаметофітами зрілості на них формуються статеві органи (антеридії та архегонії), а в них — відповідно чоловічі й жіночі статеві клітини. Із заплідненої яйцеклітини (запліднення можливе лише при наявності краплинної води) формується зигота, яка дає початок особині нестатевого покоління (спорофіту), що живиться за рахунок гаметофіту, має вигляд коробочки на ніжці з присосками і називається спорогоном.

4.2.231.  Вважають, що спорофіт мохів паразитує на гаметофіті. Чи вірно це? Відповідь обґрунтуйте.

До певної міри це твердження справедливе, якщо не враховувати, що в деяких мохів спорофіт частково може мати зелені пігменти і здатний до фотосинтезу.

4.2.232.  Дайте загальну характеристику квіткових рослин.

Це один з відділів вищих рослин, які розмножуються насінням. У квіткових, або покритонасінних, вперше з'являється квітка, а насіннєвий зачаток розміщується всередині зав'язі, при розростанні якої формується плід. Вегетативні органи квіткових рослин досягають найбільшої складності і різноманітності. До цього відділу належить переважна більшість сучасних рослин (приблизно 250 0000 видів).

4.2.233.  Дайте загальну характеристику класу Однодольні.

Для представників класу Однодольні характерні такі ознаки: наявність однієї сім'ядолі, як правило, мичкуватої кореневої системи, простих цілокраїх листків з паралельним або дуговим жилкуванням, оцвітина переважно проста. Плід — зернівка, ягода, коробочка тощо.

4.2.234.  Дайте загальну характеристику класу Дводольні.

Для представників класу Дводольні характерні такі ознаки: насіння має дві сім'ядолі, квітка здебільшого 4-, 5-членна, коренева система переважно стрижнева, а жилкування — сітчасте, листки різноманітні (прості й складні), рослини деревні та трав'янисті.

4.2.235.  Які рослини називають квітковими?

Рослини, що цвітуть хоч один раз у житті, називають квітковими (відділ Покритонасінні). Для них характерний розвиток насіннєвих зачатків усередині зав'язі квітки.

4.2.236.  Напишіть формулу квітки хрестоцвітих (капустяних).

Ч4П4Т2+4М1.

4.2.237.  Які рослини належать до родини складноцвітих (айстрових)?

Рослини, в яких дрібні квітки різних типів (трубчасті, язичкові, несправжньоязичкові, лійчасті), зібрані в суцвіття кошик. Плоди - сім'янки. Приклади: соняшник, жоржина, кульбаба.

4.2.238.  Які відомі вам види рослин широко використовуються для добування жирів? До яких родин вони належать?

Для видобування жирів використовують соняшник (складноцвіті, або айстрові), кукурудзу (злаки), сою (бобові), гірчицю й рижій (хрестоцвіті, або капустяні) та ін.

4.2.239.  Наведіть приклади рослин, у яких листочки оцвітини ніколи не зростаються. До яких родин вони належать?

Всі представники родини хрестоцвітих (капустяних), лілія, тюльпан (родина Лілійні).

4.2.240.  Наведіть приклади рослин, у яких пелюстки віночка не зростаються. До яких родин вони належать?

Частини віночка не зростаються у представників родин хрестоцвітих (капустяних) та розових.

4.2.241.  Наведіть приклади рослин, у яких листочки чашечки не зростаються. До яких родин вони належать?

Листочки чашечки не зростаються в представників родини хрестоцвітих, або капустяних (дика редька, талабан).

4.2.242.  Наведіть приклади рослин, які мають зрослий віночок. До яких родин вони належать?

Зрослий віночок мають паслін солодко-гіркий, дурман звичайний, тютюн запашний (родина Пасльонові), представники родини Складноцвіті (Айстрові).

4.2.243.  Наведіть приклади рослин, які мають зрослу чашечку. До яких родин вони належать?

Зрослу чашечку мають представники родини пасльонових (блекота, паслін), бобових (горох, конюшина, квасоля).

4.2.244.  Наведіть приклади рослин, які мають зрослу чашечку і віночок. До яких родин вони належать?

Частини оцвітини зростаються у представників родини бобових (2 пелюстки, чашолистки), пасльонових (пелюстки та чашолистки), складноцвітих, або айстрових (пелюстки), у деяких представників лілійних (конвалія).

4.2.245.  За якими ознаками дику редьку віднесено до родини хрестоцвітих, або капустяних?

Дику редьку відносять до родини хрестоцвітих, або капустяних за такими ознаками: квітка має чашечку з 4 чашолистків, віночок з 4 пелюсток, 6 тичинок, з яких 2 короткі і 4 довгі, одну маточку. Суцвіття — китиця, плоди — стручки. Коренева система стрижнева. Прикореневі листки зібрані в розетку, а на стеблі розміщені почергово.

4.2.246.  Чим відрізняються представники родини хрестоцвітих, або капустяних від розових?

Представники родини хрестоцвітих, або капустяних (дика редька, сухоребрик лікарський, грицики) — трав'янисті рослини, тоді як серед представників родини розових, крім трав, є кущі (шипшина, малина, ожина) і дерева (яблуня, груша, горобина). У рослин родини хрестоцвітих квітка має таку будову: чашечка з 4 чашолистків, віночок з 4 пелюсток, 6 тичинок, 2 з яких короткі, а 4 довгі, одна масочка. У представників родини розових квітка має гаку будову: на широкому квітколожі розміщена подвійна оцвітина з 5 чашолистків і 5 пелюсток, тичинок багато, маточок одна, кілька чи багато. Плоди у хрестоцвітих — стручки і стручечки, а в розових — кістянки, яблуко, збірна кістянка (малина, суниці), багатогорішок (ширшина).

4.2.247.  Дайте характеристику і назвіть представників родини бобових.

До родини бобових належать однорічні та багаторічні трави, кущі й дерева. Стебла прямостоячі, виткі, сланкі. Листки складні, з прилистками. Типова будова квітки: оцвітина подвійна, чашечка з 5 зрослих чашолистків, віночок з 5 пелюсток (задня — вітрило, дві бічні — весла, дві нижні, що у верхній частині зростаються, — човник). Тичинок 10 (здебільшого з них 9 зростаються і утворюють незамкнену трубочку), маточка одна. Суцвіття — китиця (люпин), головка (конюшина). Плід — біб. Представники: люцерна, квасоля, акація, горох, конюшина. На коренях бобових рослин утворюються бульбочки, в яких живуть азотфіксуючі бактерії.

4.2.248.  Які відмінності в будові представників родин розових та пасльонових?

Більшість представників родини пасльонових — трав'янисті рослини, тоді як серед розових є кущі й дерева. У будові квітки пасльонових порівняно з розовими є такі відмінності: відсутнє розросле квітколоже, віночок з 5 зрослих пелюсток, завжди 5 зрослих тичинок і одна маточка. Плоди в пасльонових — ягода (томат, паслін чорний), коробочка (тютюн, блекота).

4.2.249.  Які фактори сприяли поширенню квіткових рослин на Землі?

Поширенню квіткових рослин на Землі сприяв ряд факторів. У результаті зміни клімату в бік зростання посушливості та зниження температури квіткові рослини змогли краще пристосовуватися до цих екстремальних умов (листопадність, поява трав'янистих форм). У квіткових рослин виникли ефективні системи опилення за допомогою тварин, поширення насіння різними агентами. Завдяки наявності різноманітних хімічних речовин, що були отруйними для тварин, квіткові рослини були краще захищені від поїдання.

4.2.250.  Спільні та відмінні риси в утворенні насіння голонасінних та покритонасінних рослин.

При утворенні насіння і в голонасінних і в покритонасінних рослин спочатку відбуваються запилення, а згодом — запліднення. Однак для голонасінних рослин характерне вітрозапилення, а в покритонасінних рослин агентами запилення можуть бути вітер, комахи, птахи, вода та ін. Крім того, в покритонасінних насінина утворюється в результаті подвійного запліднення. Ендосперм голонасінних гаплоїдний, у покритонасінних — триплоідний в результаті злиття центральної клітини та одного зі сперміїв.

4.2.251.  Які спільні і які відмінні риси в будові насіннєвого зачатка голонасінних та покритонасінних рослин?

У насіннєвого зачатка і покритонасінних, і голонасінних рослин подібний загальний план будови: він захищений оболонками, має пилковхід, яйцеклітину, розташовану в зародковому мішку. Однак у голонасінних ендосперм гаплоїдний, а в покритонасінних сформований зародковий мішок складної будови, ендосперм триплоідний, розвивається після запліднення центральної клітини одним зі сперміїв.

4.2.252.  Дайте загальну характеристику родини Складноцвіті, або Айстрові. Наведіть приклади видів.

Найхарактернішою ознакою родини є суцвіття кошик, у якому можуть бути зібрані квітки різних тилів: трубчасті, язичкові, несправжньоязичкові, лійчасті. Так, у суцвітті соняшника центральну частину займають трубчасті квітки, крайові — несправжньоязичкові. Трубчасті квітки з подвійною оцвітиною, чашечка у вигляді волосків, віночок п'ятичленний, зрослопелюстковий. Тичинок 5, зрослих у трубочку пиляками, маточка з дволопатевою приймочкою. Несправжньоязичкові квітки з редукованою чашечкою у вигляді волосків, віночок у вигляді язичка, 5 зрослих пелюсток (дві з них редуковані). Тичинки та часто маточка відсутні. Крайові несправжньоязичкові квітки спеціалізовані для приваблювання запилювачів. Плід — сім'янка, у багатьох видів з летючками. До цієї родини належать соняшник, айстри, жоржини, нагідки, хризантеми, волошки, ромашки, кульбаба, мати-й-мачуха, будяк, череда, пижмо тощо. У суцвітті кульбаби всі квітки однакові — язичкові. Оцвітина з п'яти зрослих пелюсток. Є 5 тичинок і одна маточка.

4.2.253.  На основі яких ознак лінійні віднесені до класу Однодольні?

Для видів родини Лілійні характерні основні ознаки класу Однодольні: зародок з однією сім'ядолею: лугове або лінійне жилкування листків; мичкувата коренева система; квітки з простою оцвітиною.

4.2.254.  Які негативні сторони вузької спеціалізації квіткових рослин до певних видів запилювачів?

Запилення не відбувається, якщо загинуть вузькоспеціалізовані запилювачі. Насіння без запилення, як правило, не утвориться. Наприклад, джмелі і конюшина.

4.2.255.  Подайте систематику суріпиці звичайної.

Суріпиця звичайна належить до родини хрестоцвітих, або капустяних, класу Дводольні відділу Покритонасінні.

4.2.256.  Подайте систематику грициків польових.

Грицики польові належать до родини Хрестоцвіті, або Капустяні класу Дводольні відділу Покритонасінні.

4.2.257.  Подайте систематику перстача прямостоячого.

Перстач прямостоячий належить до родини Розові класу Дводольні відділу Покритонасінні рослин.

4.2.258.  Подайте систематику чини лісової.

Чина лісова належить до родини Бобові класу Дводольні відділу Покритонасінні.

4.2.259.  Подайте систематику блекоти чорної.

Блекота чорна належить до родини Пасльонові класу Дводольні відділу Покритонасінні.

4.2.260. Подайте систематику волошки синьої.

Волошка синя належить до родини Складноцвіті, або Айстрові класу Дводольні відділу Покритонасінні.

4.2.261.  Подайте систематику лілії тигрової.

Лілія тигрова належить до родини Лілійні класу Однодольні відділу Покритонасінні.

4.2.262.  Подайте систематику тимофіївки лучної.

Тимофіївка лучна належить до родини Злаки класу Однодольні відділу Покритонасінні.

4.2.263.  Напишіть формулу квітки гороху посівного.

Ч(5) П3+(2) Т(9)+1 М1.

4.2.264. Напилить формулу квітки картоплі.

Ч(5) П(5) Т(5) М1.

4.2.265. Більшість дикоростучих квіткових рослин — це диплоїдні організми. Які їх частини є триплоїдними і як це досягається?

Триплоїдним є ендосперм покритонасінних рослин. Триплоїдність досягається в результаті подвійного запліднення, коли один із сперміїв зливається з ядром диплоїдної центральної клітини.

4.2.266.  У представників яких відомих вам родин не зустрічаються складні листки?

Складні листки не зустрічаються в родинах пасльонових, злаків та лілійних.

4.2.267.  Які ви знаєте родини, в представників яких квітки мають зрослі тичинки?

Зрослі тичинки спостерігаються в родинах бобових, пасльонових, складноцвітих (айстрових).

4.2.268.  Поясніть, чому деякі види рослин широколистяних лісів майже не цвітуть і не плодоносять, а розмножуються переважно вегетативно.

Деякі види, що зростають у широколистяному лісі (яглиця, глуха кропива, розхідник) дуже рідко цвітуть, а розмножуються переважно вегетативно, оскільки екологічні умови, що існують в цьому рослинному угрупованні, особливо висока затіненість, не сприяють цвітінню цих видів.

4.2.269.  Як відрізнити проросток злаків від проростку огірка чи квасолі?

При проростанні дводольних рослин (огірок, квасоля) часто на поверхню виносяться дві сім'ядолі, які виконують функції перших листків (надґрунтовий тил проростання), а в проростків злаків сім'ядоля залишається в ґрунті, і зелені листочки утворюються пізніше (підґрунтовий тип проростання).

4.2.270.  У якої з відомих вам родин спостерігаються ознаки найбільшої спеціалізації будови квітки до запилювачів?

Ознаки найбільшої спеціалізації до запилювачів спостерігаються у будові квіток бобових.

4.2.271.  Які структурно-функціональні переваги мають покритонасінні рослини порівняно з голонасінними?

Насамперед це наявність квітки та плоду. Квітка в більшості випадків забезпечує перехресне запилення, що значно підвищує різноманітність потомства. Насіннєві зачатки розміщені в середині зав'язі маточки квітки, яка їх захищає і створює більш стабільні умови для розвитку. Плоди захищають насіння і добре пристосовані до його розповсюдження.

4.2.272.  Які вам відомі пристосування у квіткових рослин, що сприяють самозапиленню? Наведіть приклади.

4.2.273. Особливим пристосуванням до самозапилення є запилення в квітках, які взагалі не розкриваються, або самозапилення в бутонах ще до розкриття квіток. Це, наприклад, має місце у фіалки, арахісу, льонку, ячменю тощо.

4.2.274.  Які відомі вам пристосування в покритонасінних рослин спрямовані на перехресне запилення? Наведіть приклади.

Це різностовпчастість — гетеростилія (тобто наявність квіток з різною довжиною стовпчиків, наприклад, у видів примули), а також неодночасність "достигання" пилку та "зрілості" приймочки маточки в квітці у багатьох перехреснозапильних видів — деякі представники зонтичних (селерових), складноцвітих (айстрових). Дводомність у багатьох квіткових рослин теж можна розглядати як своєрідне пристосування до перехресного запилення.

Чорнотисівська ЗОШ І – ІІІ ступенів

Дослідницька робота

на олімпіаду з екології

на тему:

«Шкідники кімнатних рослин.

Заходи боротьби з шкідниками»

Підготовили:

учні 11-А класу

Чорнотисівської ЗОШ І – ІІІ ступенів

Ісак Юліанна,

Григорович Олександра

Вчитель біології:

Данко О. П.

2012

ЗМІСТ

1. Вступ.

2. Основна частина.

2.1. Коротка характеристика шкідників. Щитівки та Борошнистий червець (рос. мучнистый червец)  – шкідники кімнатних рослин.

2.2 Заходи боротьби з щитівками , несправжніми щитівками,борошнистим червецем. Відвари і настої рослинної сировини для боротьби з шкідниками кімнатних рослин.

2.3. Профілактика появи шкідників кімнатних рослин.

3. Висновки.

4. Література.

1. Вступ

Кімнатні квіти. Немає жодної дівчини, жінки, що не любила б квіти!. Адже квіти – це не тільки прикраса будинку, кімнати або балкона, а ще й спосіб розслабиться після важкого робочого дня. Адже всі знають, що зелений колір діє заспокійливо на нервову систему, а це позитивно впливає на настрій і працездатність.

Квіти з давніх часів супроводжують і прикрашають життя та побут людини. Доглядаючи за кімнатними квітами, ми відпочиваємо, отримуємо задоволення від роботи і просто задоволення і насолоду.

Історичний розвиток одних видів живих істот пов'язаний з еволюцією інших видів, внаслідок чого між ними виникли різноманітні взаємовідношення, закріплені природним добором. Формою постійного співжиття організмів різних видів у даному біотопі може бути симбіоз, при якому обидва організми (симбіонти) мають від цього якусь користь. Найвищою його формою є мутуалізм — симбіоз настільки тісний і необхідний, що окремо жити ці види не можуть.

Предметом дослідницької роботи є кімнатні рослини та шкідники кімнатних рослин.

Мета роботи:

• виявити шкідників кімнатних рослин;
• провести основні заходи боротьби з шкідниками кімнатних рослин;
• розвивати вміння і навички здійснювати профілактичні заходи щодо появи шкідників кімнатних рослин;
• закріплювати екологічні знання, вміння і навички щодо охорони навколишнього середовища під час основних заходів боротьби з шкідниками.

2. Основна частина
1. Коротка характеристика шкідників. Щитівки та Борошнистий червець (рос. мучнистый червец)  – шкідники кімнатних рослин

Щитівки – шкідники кімнатних рослин.

На нижніх і верхніх сторонах листкових пластинок, на черешках листя, на стеблах рослини можуть оселитися щитівки, надзвичайно стійкі шкідники рослин. Щитівки здатні висмоктувати сік навіть з здерев'янілих частин рослини. Листя при сильному ураженні жовтіють, покриваються липкими виділеннями. Боротися з щитівками складно, практично неможливо. Нерідкі такі випадки, коли боротьба з щитівками приводила до загибелі рослини. Щитівки володіють невеликим тілом овальної форми, жовтого, червоного або коричневого кольору з опуклим або сплощеним щитком, дорослі особини нерухомі, відкладають яйця безпосередньо під щиток. Молоді особини розповзаються з-під материнської егіди і розселяються на найсмачніших з їх точки зору частинах рослини, щоб залишитися там на все життя. Помітити щитівок, які відмінно маскуються і є нерухомі - дуже складно. Зазвичай їх виявляють тоді, коли їх популяція стає вже досить великою, а листя робляться блискучими від їх виділень. Крім того, що щитівки завдають шкоди рослині, висмоктуючи з її тканин сік, вони ще виділяють медяну росу. Ця солодкувата рідина покриває листя, вона є прекрасним живильним середовищем для сажкового гриба, також завдає шкоди рослині. Уражені листки швидко покриваються плямами, і в кінці кінців рослина їх скидає.   Найкраще щитівки розмножуються в сухому, теплому мікрокліматі. Рослини, що знаходяться в місцях з недостатньо високою вологістю повітря в поєднанні з досить високою температурою, особливо схильні до зараження щитівками.

                                

Рис.1   Зовнішній вигляд щитівок і несправжніх щитівок на органах кімнатних рослин.                     

Щитівок і несправжніх щитівок часто плутають. Вони дійсно дуже схожі, але існує декілька відмінностей:

• дорослі особини щитівок добре помітні (це досить великі округлі опуклі щитки коричневого кольору довжиною до 3мм), несправжніх щитівок значно дрібніші, і виявити їх можна лише при ретельному огляді рослини;
• щитівки залишають на листках липкі блискучі виділення, на яких потім поселяється сажковий гриб, несправжні щитівки таких слідів не залишають;
• щитівки можна усунути разом з панциром, із несправжніми щитівками такий номер не пройде: ви вилучите лише щиток, а сама комаха залишиться на рослині.

Коричнева щитівка пошкоджує в основному листя, розміщуючись на їх верхній стороні. Щиток дорослої самки округлий, близько 2 мм у діаметрі, червонувато-коричневий або темно-коричневий. Щиток самця менше і довгастої форми.

            

         Рис. 2. Коричнева щитівка.

Несправжні щитівки відрізняються тим, що не мають щільного захисного щитка і знищуються інсектицидами краще.

М'яка несправжня щитівка  Saissetia coffeae    вражає дуже багато кімнатних рослин. Самка завдовжки 3-4 мм, злегка опукла, широкоовальна, асиметричної форми.

                    

Рис. 3. Несправжня щитівка.

Несправжня щитівка пошкоджує листя, черешки та молоді пагони рослин. На відміну від щитівки несправжня щитівка не має захисного щитка.

Готуючи матеріал для дослідницької роботи, ми переглянули всі кімнатні рослини(56 горщиків), які знаходяться в школі, з них у 5 горщиках ми і виявили несправжніх щитівок  та борошнистого червеця.

           

Рис. 4. Несправжні щитівки на листках амарилісу.

Рис. 5.Несправжні щитівки на листках хлорофітума.

Всі щитівки і несправжні щитівки завдають величезної шкоди. На місці присмоктування щитівки на листках з'являються жовті цятки, які збільшуються в розмірах у міру висмоктування клітинного соку, потім листок зовсім жовтіє, скручується й відпадає. Рослина гальмує в рості, гілки оголюються, потім починає всихати весь кущ і рослина гине. Крім листя щитівка пошкоджує плоди мандаринів, лимонів і апельсинів, які припиняють розвиток і передчасно опадає.

    

Рис. 6. Пошкоджені листки хлорофітума від щитівок..

Борошнистий червець (рос. мучнистый червец)

Дрібні комахи, вкриті білим пушком. Збираються великими колоніями на стеблах і листі багатьох кімнатних рослин. При сильному ураженні листки в'януть, жовтіють і опадають.

                                

Рис. 7. Зовнішній вигляд борошнистого червеця на органах кімнатних рослин.

Борошнистий червець, або неправдиве сонечко, відрізняється від нерухливої щитівки тим, що пересувається. Вони схожі на мініатюрних мокриць. Їхнє тіло довжиною від 3 до 7 мм начебто присипане борошном. Вони дуже добре приживаються в домі, так 22°С – оптимальна температура для їхнього розвитку.

                 

Рис. 8. Колонія борошнистого червеця.

Кореневі червеці набагато менші в розмірах, але зовні схожі на борошнистих червця з їхніми білястими, схожі на вату, захисними виділеннями. Вони особливо небезпечні для сукулентів і кактусів, тому що викликають стиснення тканин і неминучу загибель рослини.

Рис. 7. Виділення борошнистого червеця.

Червеці виділяють так звану медвяну росу, дуже солодку і концентровану, що викликає опіки на епідермісі листків. На цій росі легко поселяється сажковий гриб.

У зв'язку зі швидким поширенням ці комахи приносять відчутну шкоду: листя жовтіє і обпадає, на стеблах утворюються тріщини, відмирають стебла, рослина перестає розвиватися, і зрештою гине.

     

       

Рис. 8. Виявлення борошнистого червеця на листках амарилісу.

      

Рис. 9. Виявлення борошнистого червеця на листках драцени.

      

Рис. 10. Виявлення борошнистого червеця на стеблах.

     

Рис. 11. Вражені стебла коланхоє  від борошнистого червеця.

2.2 Заходи боротьби з щитівками.

Відвари і настої рослинної сировини для боротьби з шкідниками кімнатних рослин

Боротися з ними досить складно, особливо при високому ступені ураження. Дорослі особини щитівок і несправжніх щитівок покриті восковим панцирем, що робить їх невразливими для більшості хімічних препаратів.

Щитівок не так просто і механічно зібрати, оскільки вони міцно прикріплюються до рослини. Більш-менш ефективна боротьба з молодими особинами, що вийшли з-під материнського щитка, але ще не встигли покритися своїм настільки ж міцним щитком. На жаль, вони настільки малі, що їх неможливо розгледіти неозброєним оком.

Як лікувати?      

Ізолюйте уражену рослину.

            

Рис. 12. Підготовка мильного розчину з додаванням часнику для обробки рослини.

Рекомендується систематично протирати листя рослин розчином рідкого мила (1 частина мила на 6 частин води) з додаванням настою махорки або часнику. Можна також обсипати листя зараженої рослини дрібно натертим перцем або регулярно обприскувати рослину соком (настоєм) ромашки далматської (Pyrethrum). Розчин не змивати. Ґрунт або хоча б її верхній шар необхідно замінити, а горщик потрібно ретельного промити.

          

Рис. 13. Протирання ватним тампоном листків рослини, змоченим у приготовленому розчині.

Важливо систематично вести боротьбу з цим шкідником, знищуючи молодих особин щитівок.                                                       

Рис.14. Механічне видалення сильно вражених стебел рослини борошнистим червецем.

Відвари і настої з рослинної сировини для боротьби з шкідниками  кімнатних рослин. Для отримання бажаного результату проводять 3-4 обробки з інтервалом 5-6 днів.

         

Рис. 15. Приготування мильного настою з додаванням настою ромашки.

       

Рис. 16. Обприскування приготовленим розчином рослин.

   

Рис. 17. Додавання зубчику часнику в горщик з грунтом.

Нижче приведені рецепти найбільш часто вживаних настоїв і відварів.

Ромашка персидська із зеленим милом.

100г ромашки (зібраною під час цвітіння) залити 1л води, наполягати 12 годин, процідити. Для обприскування 5г настою ромашки і 4г зеленого мила розчинити в 1л води. Через 24 години після обприскування квітки обмити теплою водою.

Проти: тлі, трипса, щитівки.

Відвар деревію звичайного

80г сухої подрібненої трави, зібраної під час цвітіння, залити стаканом кип'ятку, через півгодини долити теплої води до 1л і наполягати 2 діб.

Проти: кліщів, щитівок, несправжніх щитівок, червеця, білокрилки.

Кірки цитрусових (апельсин, лимон, мандарин)

1) 100г сухих кірок залити 1л теплої води і наполягати 3 діб в теплому темному місці, процідити.

Проти : тлі, щитівки.

Настій часнику

5г подрібненого часнику залити 1л води, ретельно перемішати і наполягати в темному місці 1добу. Потім процідити і використовувати свіжим.

Проти: кліщів, щитівок, несправжніх щитівок, червець, білокрилки.

Настій часнику (концентрат)

Часник розтерти і покласти в банку або пляшку, залити водою 1:1(за об'ємом), щільно закрити і настояти 8-10 діб в темному місці. Зберігати в холодильнику. Для обприскування 3-5мл настою потрібно розвести в 1л води.

З хімічних засобів для боротьби з щитівкою, несправжньою щитівкою та борошнистим червецем підійде Актеллік , Актара.

Актара - новий інсектицид широкого спектру дії. Ефективний проти тлі, щитівки, трипса, білокрилки, борошнистого червеця і ін. Володіє високою системною активністю при внесенні до грунту. НЕ діє на кліщів. Препарат швидко проникає в тканини рослини, завдяки чому через дві години після застосування його велика частина захищена від змивання і розкладання сонячними променями.

Випускається в упаковках по 4, 40 і 250 г у вигляді гранул, що вододиспергують, які не порошать, практично не мають запаху, легко розчиняються у воді.

СПОСІБ ЗАСТОСУВАННЯ. 4 г препарату розлучається в 5-6 літрах води; частина розчину використовується для обприскування, частина - для поливу (можна зробити що-небудь одне, але комбіноване застосування ефективніше). Поливати потрібно заздалегідь зволожений грунт невеликими порціями, щоб вода не проливалася в піддон. Тиждень після поливу Актарою поливати рослини потрібно помірно, щоб препарат не вимивався поливною водою. Період захисної дії препарату складає 2-3 тижні.

Актеллік. Піріміфосметіл, концентрат емульсій з препарату фірми Зенека, Великобританія. Ефективний інсектицид для захисту рослин від комах-шкідників і рослиноїдних кліщів практично на всіх культурах. Основне призначення - боротьба з шкідниками, що смокчуть. Не фітотоксичний. Небезпечний для бджіл і риб. Випускається в ампулах 2 мл.

СПОСІБ ЗАСТОСУВАННЯ. Розвести ампулу в 1 л води. Для кращого ефекту необхідно добре відрегулювати обприскувач, щоб отримати повне змочування рослини без стікання крапель. Не більше 4 обробок.

При обробці інсектицидом протріть підвіконня або полицю, де стояла рослина, а також віконне скло: дрібні личинки можна й не помітити.

2.3. Профілактика появи шкідників кімнатних рослин

Появу цих шкідників легше запобігти, ніж потім довго і, часом, безуспішно боротися з ними. Вони не виникають "з повітря", як кліщик або попелиця. Їх приносимо в будинок ми самі ...

При покупці кімнатної рослини, звертайте найпильнішу увагу на його зовнішній вигляд. Намагайтеся купувати рослини вдень, коли є можливість уважно оглянути всі його частини при яскравому денному світлі. Покладайтеся на своє чуття, не беріть рослину, у «здоров'ї»  якої ви не впевнені.

Принісши рослину в будинок, не поспішайте поставити її серед ваших улюблених квітів. Вона займе там гідне місце, але ... трохи пізніше. Влаштуйте рослині хоча б тритижневий карантин, щодня перевіряючи нового мешканця на предмет шкідників. Будьте уважні - виявити щитівок, і особливо, несправжніх щитівок не так вже й легко.

  Своєчасно видаляти засохлі пошкоджені частини рослин, протирати листя теплою водою і м’якою ганчіркою.

3. Висновки.

Як і у відкритому ґрунті, так і в домашніх умовах зустрічаються шкідники кімнатних рослин. Поява їх може бути обумовлена неякісним ґрунтом, придбанням уже зараженої рослини, відкрите розміщення рослин (у літній період).

На кімнатних рослинах перебуває близько 100 видів різних організмів, які можуть пошкоджувати всі частини рослини: листочки, стебла, квітки, плоди і корені. Фахівці-ентомологи ділять всіх шкідників на дві групи: 1) Гризучі і 2) Сисні шкідники. Перші об'їдають квіти, листя. Другі харчуються їхні клітинним соком, висмоктуючи його, не порушуючи цілісності тканин.

Найнебезпечнішими є сисні шкідники (тлі,  трипси, білокрилки, щитівки, а також кліщі і нематоди), також вони і найпоширеніші. Помітити цих шкідників вчасно дуже складно. Вони настільки дрібні, що їх часом можна розглянути лише під мікроскопом. Явні симптоми ураження рослин виявляють лише тоді, коли шкідники вже завдали шкоди, встигли розмножитися і перейти на інші рослини.Щоб відлякати комах від рослини, застроміть в землю зубчик часнику. Якщо він проросте, замініть його новим.

Не залишайте на кімнатних рослинах сухе листя і квітки, тому що вони є ідеальним місцем для розвитку хвороб і укриттям для шкідників.

Періодично оглядайте кімнатні рослини. Хворобу треба вчасно помітити і вилікувати рослину. Чим раніше ви почнете лікування, тим легше буде вашій рослині. Інколи можна проводити профілактику хвороби. Не ставте хворі рослини поряд з іншими. Захворювання, зазвичай, свідчить про несприятливі для кімнатної рослини умови вирощування. В такому разі, потрібно швидко прийняти міри: при появі перших ознак захворювання видалити уражену частину, якщо потрібно, обробити фунгіцидом.

Але краще дбати про екологію навколишнього середовища і лікувати рослину «природними» ліками, ніж хімічними засобами.

4. Література.

1.  Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою. – К., 1993 р., с. 52–83.

2.  Енциклопедія кімнатного квітникарства. – Х., 2007 р.

3.  Морозова І.М.  Квіти на підвіконні. – Х., 2001 р.

4.  Бурлуцкая Л.А.  Комнатные  растения. – М., 2004 г.

5.  Вильямс Пол, Иллюстрированная энциклопедия комнатных растений. – Х., 2006 г.

6. Бібікова В.Ф. та інших.Цветоводство. – М.: Вид-во Вищу школу, 1992. – 318 з.

7.  Навчальна книга цветовода />А.А.Чувикова та інших. – М.: Вид-во Колос, 1980 – 224 з.

8.М.Ф.Киреева та інших.Цветоводство у сільській місцевості. – М.:Росагропромиздат, 1989. – 127 з.

9.  Довідник цветовода />И.Е.Ботяковский та інших. – Мінськ.:Ураджай, 1985. – 208 з.

10. Брешке М. Невибагливі кімнатні рослини. – М.:Внешсигма, 1997

11. Герасимов С.О. Рідкісні кімнатні рослини. – М.: Росагропромиздат, 1990

12. Гортинский Г.Б. Кімнатні рослини. Цілителі у вашому домі.- М.: Фитон,

2002

13. Залеская К.С. Рослини ми вдома. – М.: Росагропромиздат, 1967

14. Озолин П.К. Кімнатна квітникарство. – Ташкент: Узбекистан, 1966

Відкритий урок з ОБЖ

на тему:

Надзвичайні ситуації природного і техногенного характеру.

Підготувала:

вчитель біології

Чорнотисівської ЗОШ І –ІІІ ступенів

Данко Ольга Павлівна

Мета:

Сформувати поняття «надзвичайна ситуація», «аварія»,»катастрофа»,уявлення про причини виникнення надзвичайних ситуацій,про правила поведінки під час надзвичайних ситуацій.

Розвивати вміння поводити себе в надзвичайних ситуаціях; виробляти вольові якості,розвивати здоров’язберігаючу компетентність; запобігати проявам паніки; розвивати логічне мислення.

Виховувати пильність, уважність,дисциплінованість.

Форма проведення: урок-презентація

Обладнання: мультимедійне обладнання, презентація, завдання.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Слово вчителя: Любі учні. У наш клас завітали щирі люди. Привітайте  в добрий час гостей посмішкою й миром. А тепер поверніться один до одного. Посміхніться і побажайте успіхів у навчанні.

Проблемне питання:  Розгляньте дану композицію. Хто дасть коментарі?

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

Ви дуже правильно зуміли відмітити  побачене.

Відносини людини з природою, технікою та суспільством є багатогранними й складними і охопити їх в усій повноті та глибині дуже важко. Тому розглядаючи основні питання безпеки життєдіяльності, доцільно використовувати модель життєдіяльності людини - спрощену систему, яка володіє сукупністю головних властивостей реального існування.

У природі і суспільстві окремі явища не існують відірвано одне від одного, вони взаємопов'язані та взаємозумовлені. У своїй діяльності ми повинні враховувати цю об'єктивну дійсність з її зв'язками та взаємовідносинами. І якщо нам необхідно пояснити будь-яке явище, то передусім слід розкрити причини, що породжують його.

Сьогодні на уроці ми будемо говорити про надзвичайні ситуації. З’ясуємо. Чому вони виникають і як треба себе поводити під час надзвичайних ситуацій. Є серед нас – і кореспондент, і довідкове бюро, і експерти з аварій і катастроф.  Кореспондент шкільної газети, який завітав до нас на урок, підготує статтю, яка буде присвячена тижню здоров’я. І він зараз хоче поставити вам декілька запитань, щоб відобразити у своїй статті ваші думки.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Кореспондент: - Добрий день. Щоб написати статтю, мені потрібно з’ясувати, як екологія впливає на життя людини.

У мене запитання до експерта з землетрусів:

• Що таке здоров’я? ( Здоров’я – одне з основних джерел радості, щасливого повноцінного життя. Це стан життя і діяльності людини за відсутності хвороб).

Наступне запитання також до експерта з землетрусів:

• Які ви знаєте складові здоров’я? ( До складових здоров’я належать: фізичне здоров’я, соціальна складова- це коли людина знаходиться у злагоді з оточуючими; психічна складова – це коли людина може легко пристосуватися до змін соціального середовища; духовна складова – завдяки їй інвалід стає особистістю).

Своє наступне запитання я хочу задати експерту з аварій і катастроф:

• Від кого або від чого залежить здоров’я людини?(Здоров’я залежить від багатьох факторів: спадковості, перенесених дитиною хвороб, побутових умов, матеріального достатку,психологічної атмосфери в сім’ї, від екології)

Я хочу звернутися до експерта зі снігових заметів:

• А як ви гадаєте чи впливає екологія на здоров’я людини?( Ми – частина природи. Тому відчуваємо її вплив і щоразу пристосовуємося до змін у природному середовищі. Щоб легше і швидше переносити зміни погоди, слід загартовуватися. Для цього нам треба дихати свіжими і чистим повітря, вжиати чисту воду і корисні продукти)

Наступне запитання до експерта з наводнення:

• Скажіть будь ласка, що таке екологічна небезпека?(Екологічна небезпека- вірогідність руйнування середовища проживання людини, рослин і тварин в результаті неконтрольованого розвитку економіки, природних та антропогенних аварій і катастроф, внаслідок чого порушується пристосування живих систем до умов існування).

Моє останнє запитання до експерта з аварій і катастроф:

• Які можливі наслідки екологічної небезпеки?(Екологічна небезпека призводить до порушення нормальних умов життя і може перерости в надзвичайні ситуації).

Дякую вам за відповіді.

ІУ. Вивчення нового матеріалу.

Слово вчителя: - Отже, ми з’ясували, що багато факторів впливає на здоров’я людини,серед яких і надзвичайні ситуації, про які ми будемо говорити на уроці. Прошу вашої уваги:

Слайд №1

• Давайте з’ясуємо. Що таке надзвичайна ситуація? Звернемося до довідкового бюро.

Довідкове бюро: - Надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною ситуацією, що призвела або може призвести до загибелі людей та матеріальних втрат.

Слайд №2

• Давайте з’ясуємо, які ознаки надзвичайних ситуацій? Звернемося до довідкового бюро.

Довідкове бюро: - Наявність або загроза загибелі людей.

Значне погіршення умов життєдіяльності.

Істотне погіршення стану здоров'я людей.

    Заподіяння економічних збитків

Слайд №3

• Давайте з’ясуємо, яка класифікація  надзвичайних ситуацій? Звернемося до довідкового бюро.

Довідкове бюро:  - Надзвичайні ситуації, які можуть виникати на території України і здійснювати негативний вплив на функціонування об'єктів економіки та життєдіяльність населення, поділяються за такими основними ознаками:

• за сферою виникнення
• за галузевою ознакою;
• за масштабами можливих наслідків.

А також надзвичайні ситуації техногенного характеру, природного характеру, соціально-політичного характеру.

Слайд №4

• Давайте з’ясуємо, яка організація має особливе призначення у   надзвичайних ситуаціях? Звернемося до довідкового бюро.

Довідкове бюро:  Цивільна оборона – це організація, яка має особливе призначення:

По - перше, про небезпеку попереджає;

По – друге, про населення у біді дбає;

По – третє, учить, як поводитися у скруті та використовувати знання набуті;

Слайд №5

• Давайте з’ясуємо, які надзвичайні ситуації техногенного характеру  Звернемося до довідкового бюро.

Довідкове бюро: Надзвичайні ситуації техногенного характеру — це наслідок транспортних аварій, катастроф, пожеж, спровокованих вибухів чи їх загроза, аварій з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптового руйнування споруд та будівель, аварій на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічних аварій на греблях, дамбах тощо.

Найнебезпечнішимиза наслідками є аварії з викидом в атмосферу радіоактивних речовин, внаслідок яких має місце довгострокове радіоактивне забруднення місцевості на величезних площах. Одною з таких аварій є вибух на Чорнобильській АЕС, який стався 26 квітня 1986 року. У момент аварії загинуло 31 людина. Загальна кількість жертв та потерпілих складає 500 тисяч чоловік

Слайд №6

• Давайте з’ясуємо, які надзвичайні ситуації природного характеру  Звернемося до довідкового бюро.

Довідкове бюро:Надзвичайні ситуації природного характеру — це наслідки небезпечних геологічних, метеорологічних, гідрологічних морських та прісноводних явищ, деградації ґрунтів чи надр, природних пожеж, змін стану повітряного басейну, інфекційних захворювань людей, сільськогосподарських тварин, масового ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміни стану водних ресурсів та біосфери тощо.

У 1988 роуі у Вірменії під час землетрусу загинуло 25 тисяч людей. 21 червня 1990 року від землетрусу інтенсивністю 8 балів за шкалою Ріхтера на півночі Ірану загинуло більше 50 тисяч людей і 1 мільйон людей отримали травми і залишилися без житла. У квітні 2009 року в Італії під час потужного землетрусу загинуло близько 40 тисяч людей.

Слайд №7

• Давайте з’ясуємо, які надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру  Звернемося до довідкового бюро.

Довідкове бюро: Надзвичайні ситуації соціального і соціально-політичного характеру — це ситуації, пов'язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів ядерних устав і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікації, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

Слайд №8

• Давайте з’ясуємо,що входить в поняття ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій? Звернемося до довідкового бюро.

Довідкове бюро:Ліквідація наслідків надзвичайної ситуації проводиться з метою відновлення роботи підприємства організації, навчальних закладів тощо. Вона включає:

• розвідку осередків надзвичайних ситуацій
• аварійно-рятувальні й лікувально-евакуаційні заходи;
• локалізацію й гасіння пожеж;
• відбудову споруд і шляхів сполучення;
• проведення ізоляційно-обмежувальних заходів в осередках біологічного зараження;
• проведення спеціальної обробки населення;
• дезактивації, дегазації техніки, доріг, місцевості тощо.

У. Закріплення і систематизація знань.

На початку уроку ми розглядали модель безпеки. Я її своїми діями спробую «порушити» або «зруйнувати»  ,а вам , виконуючи завдання, пропоную спробувати її відновити. Якщо ви її зможете відновити, то всі ваші дії були правильні, злагоджені, врівноважені.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

І. Тести

1.Якщо ви опинилися в зоні лісової пожежі, то насамперед необхідно:

а) накрити голову і верхню частину тіла мокрим одягом і зануритися в найближче водоймище;

б) не обганяти лісову пожежу, а рухатися під прямим кутом до напрямку поширення вогню;

в) для подолання нестачі кисню пригнутися до землі і дихати через мокрий хустка (одяг).

2.Якщо ви опинилися в лісі, де виникла пожежа, то необхідно:

а) визначити напрям вітру і розповсюдження вогню і швидко виходити з лісу в навітряну бік;

б) залишатися на місці до приїзду пожежників;

в) визначити напрям вітру і розповсюдження вогню і швидко виходити з лісу в підвітряний бік.

3.     Якщо кімната почала наповнюватися їдким димом, що ви будете робити?

а) відчиню вікно, залишу відкритими двері;

б) буду просуватися до виходу;

в) закрию рот і ніс вологою ганчіркою

4.     Загорілася електромережа, ваші дії?

а) буду гасити її водою;

б) знеструмлю мережу, потім почну гасити;

в) буду кликати на допомогу.

5.     Що робити, якщо на вас загорівся одяг?

а) буду бігати, зриваючи одяг;

б) впаду, буду кататися, збиваючи полум’я;

в) завернуся у ковдру.

6    Що треба робити, якщо при приготуванні їжі загорілася олія на сковороді?

а) ввимкну вогонь, накрию сковороду кришкою;

б) буду гасити водою;

в) спробую винести сковороду на сходи до сміттєпроводу і вилити туди олію.

7     Ви розпалюєте газову колонку або духовку газової плити. Сірник згас, а ви не встигли запалити газ, що ви будете робити?

а) дістану новий сірник і ще раз спробую підпалити;

б) перекрию газ;

в) перекрию газ та перевірю тягу.

8.     Якими будуть ваші дії, якщо вис відрізало вогнем у квартирі на п’ятому поверсі?

а) вологими рушниками та простирадлами закрию щілини по периметру двері, скоротивши приток диму;

б) відкрию вікно і покликаю на допомогу;

в) зроблю мотузку з простирадл, прив’яжу до батареї опалення і стану спускатися;

г) стану голосно кричати.

9.     Що ви будете робити, якщо побачите як на лісовій полянці горить минулорічна трава?

а) пройду мимо;

б) намагатимусь загасити вогонь, закидаючи його землею;

в) повідомлю про пожежу дорослим

10.     Ви побачили, що маленькі діти кидають у вогонь папір, аерозолі. Що ви будете робити?

а) зупиню, роз’ясню, що це — небезпечно;

б) пройду мимо;

в) намагатимусь звернути увагу дітей на інші більш безпечні заняття.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

1.В якій послідовності ви намагатиметеся діяти, якщо, перебуваючи вдома, несподівано відчули поштовхи, деренчання стекол, посуду, а часу, щоб вибігти з будинку, немає:

а) закриєте вікна і двері і займете безпечне місце в шафі.

б) зателефонуйте в аварійну службу, вимкніть електрику, газ, воду, займете місце біля вікна;

в) вимкніть електрику, газ, воду, відійдете від вікон і предметів меблів, які можуть впасти, займете безпечне місце в отворі дверей;

2.Перебуваючи вдома в селенебезпечних районах, ви почули по радіо повідомлення про загрозу сходу селю. У вас в запасі 30 хвилин. Ваші дії:

а) зберете все цінне майно у дворі і вкриє його в приміщенні, самі будете зібрані до льоху;

б) щільно закриєте вентиляційні та інші отвори, всі двері і вікна, будете виходити на схил гори через ущелину або невелику долину;

в) вийдете з будівлі і направитеся в безпечне місце, попередьте сусідів про загрозу селю, будете виходити на схил гори, що знаходиться на селебезпечном напрямку.

3.При раптовому виникненні урагану, бурі, смерчу ви повинні:

а) закрити двері і стояти біля віконних прорізів, щоб можна було побачити закінчення урагану, бурі, смерчу;

б) відійти від вікон, перейти в найбільш безпечне місце, дочекатися зниження пориву вітру, перебратися в найбільш надійне укриття;

в) піднятися на горище, закрити вікна, перечекати стихійне лихо.

4.При завчасному оповіщенні про повінь необхідно:

а) включити телевізор, радіо, вислухати повідомлення і рекомендації;

б) відкрити вікна і двері нижніх поверхів;

в) перенести на нижні поверхи цінні речі.

5.Якщо ви опинилися у хвилі цунамі, то вашим першочерговим дією буде:

а) набрати в груди якомога більше повітря, згрупуватися і закрити голову руками;

б) скинути одяг та взуття;

в) скористатись плаваючими і підносяться предметами, щоб приготуватися до поворотного руху хвилі.

6.Перші поштовхи землетрусу застали Вас вдома на першому поверсі, Ви:

1. Заховаєтесь під стіл, ліжко, в шафу, закривши лице руками.

2. Вистрибнете з вікна чи лоджії на землю.

3. Відійдете подалі від вікон, щоб не поранитись осколками шибок.

4. Почнете готувати " рятувальний рюкзак", а потім, взявши його, вибіжите у двір.

5. Негайно взяти дітей і якомога швидше вибігти у двір.

7.У грозу під час руху групи поруч ударила блискавка. Одна людина упала.При огляді ви помітили на його тілі великі деревоподібні червоні смуги, а також явна відсутність ознак життя.  Чи будете ви:

1.Робити штучне дихання потерпілому;

2.Закопувати його в землю для відводу електричного струму;

3.Розтирати спиртом ділянки тіла, на яких видні червоні смуги;

4.Не торкаючи потерпілого, будете чекати, поки він сам прийде у свідомість?

8. У вас гвинтівка, автомат або інший металевий інвентар. Вибухнула сильна гроза, а укритися ніде. Як ви поведетесь зі зброєю (металевим інвентарем), щоб уникнути ураження блискавкою:

1. Будете тримати відкрито на ремені;

2. Покладете на землю;

3. Зариєте в землю;

4.Сховаєте під одяг?

9. Вас мучить почуття голоду, а продуктів харчування немає. Як ви визначите придатність рослин і ягід до вживання в їжу:

1. Спробуєте те, що їдять птахи;

2. Будете, їсти все, за винятком яскраво-червоних ягід;

3. Візьмете в рот невелику кількість ягід або незнайомих рослин і, небагато  розжувавши їх, почекаєте 5 хвилин;

4. Відмовтеся від уживання незнайомих ягід і рослин?

10. Ви, беручи участь у рятувальній операції під час повені, помічаєте у воді кількох чоловік. Будете в першу чергу брати на борт човна:

1. Тих, хто потребує негайної допомоги, а решті подасте рятувальні засоби.

2. Дітей та літніх людей, а решті подасте рятувальні засоби.

3. Тих, хто потребує негайної допомоги, а також дітей і літніх людей,  решті  подасте рятувальні засоби.

4. Жінок, дітей, літніх людей, а також тих, хто потребує негайної допомоги, а решті  подасте рятувальні засоби,

5. Дітей і тих, хто потребує негайної допомоги.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

1. Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру, це такі надзвичайні ситуації, які сталися внаслідок

   А. протиправних дій терористичного ти антиконституційного спрямування

   Б. бойових дій

   В. аварій на атомних електростанціях

2. Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру, це такі надзвичайні ситуації, які сталися внаслідок

   А. викрадення вогнепальної зброї

   Б. прориву гідроспоруд

   В. підвищення рівня грунтових вод

3. Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру, це такі надзвичайні ситуації, які сталися внаслідок

    А. викрадення вибухових речовин

   Б. аварій на системах водопостачання

   В. масових уражень рослин хворобами і шкідниками

4. Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру, це такі надзвичайні ситуації, які сталися внаслідок

   А. збройних нападів на правоохоронні органи

   Б. аварій на системах зв’язку і телекомунікації

   В. просідання земної поверхні

5. Надзвичайні ситуації воєнного характеру, це такі надзвичайні ситуації, які сталися  внаслідок

   А. бойових дій

   Б. аварій на мостах і в тунелях

   В. лісових пожеж

6. Надзвичайні ситуації воєнного характеру, це такі надзвичайні ситуації, які сталися внаслідок

   А. локальних збройних конфліктів

   Б. захоплення складів з боєприпасами

   В. аварій на електромережах

7. Надзвичайні ситуації воєнного характеру, це такі надзвичайні ситуації, які сталися

   А. при застосуванні зброї в бойових діях

   Б. при виявленні застарілих боєприпасів

   В. від сильних снігопадів

8. Надзвичайні ситуації  воєнного характеру, це такі надзвичайні ситуації, які сталися

   А. в умовах війни між державами

   Б. при аваріях на залізничних переїздах

   В. при викраденні радіоактивних речовин

ІІ. Правила евакуації.

Дії у випадку загрози виникнення хімічної небезпеки:

1. Сирени і переривчасті гудки підприємств - це сигнал "Увага всім". Негайно ввімкніть приймач радіотрансляційної мережі або телевізор. Слухайте інформацію про надзвичайну ситуацію та порядок дій.

2. При оголошенні небезпечного стану уникайте паніки.

3. Попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.

4. Виконайте заходи щодо зменшення проникнення отруйних речовин в квартиру (будинок): щільно закрийте вікна та двері, щілини заклейте.

5. Підготуйте запас питної води: наберіть воду у герметичні ємності, підготуйте найпростіші засоби санітарної обробки (мильний розчин для обробки рук).

6. Дізнайтеся у місцевих органів влади про місце збору мешканців для евакуації та уточніть час її початку. Підготуйтеся: упакуйте у герметичні пакети та складіть у валізу документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2-3 доби.

7. Перед виходом з будинку вимкніть джерела електро-, водо- і газопостачання, візьміть підготовлені речі, одягніть засоби захисту.

Дії у випадку загрози виникнення радіаційної небезпеки:

1. При оголошенні небезпечного стану не панікуйте, слухайте повідомлення.

2. Попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.

3. Дізнайтеся про час та місце збору мешканців для евакуації.

4. Уменшіть проникнення радіаційних речовин в квартиру (будинок): щільно закрийте вікна та двері, щілини заклейте.

5. Підготуйтеся до можливої евакуації: упакуйте у герметичні пакети та складіть у валізу документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2-3 доби, питну воду. Підготуйте найпростіші засоби санітарної обробки (мильний розчин).

6. Перед виходом з приміщення від'єднайте всі споживачі електричного струму від електромережі, вимкніть газ та воду.

Дії у випадку загрози виникнення повені, паводка:

1. Уважно слухайте інформацію про надзвичайну ситуацію та інструкції про порядок дій, не користуйтеся без потреби телефоном, щоб він був вільним для зв'язку з вами.

2. Зберігайте спокій, попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.

3. Дізнайтеся у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування місце збору мешканців для евакуації та готуйтеся до неї.

4. Підготуйте документи, одяг, найбільш необхідні речі, запас продуктів харчування на декілька днів, медикаменти. Складіть все у валізу. Документи зберігайте у водонепроникному пакеті.

5. Від'єднайте всі споживачі електричного струму від електромережі, вимкніть газ.

6. Перенесіть більш цінні речі та продовольство на верхні поверхи або підніміть на верхні полиці.

7. Переженіть худобу на підвищену місцевість.

Заходи щодо рятування потерпілих з будинків, які горять, та під час гасіння пожежі:

1. Перед тим, як увійти в приміщення, що горить, накрийтеся мокрою ковдрою, будь-яким одягом чи щільною тканиною.

2. Відкривайте обережно двері в задимлене приміщення, щоб уникнути посилення пожежі від великого притоку свіжого повітря.

3. В сильно задимленому приміщенні рухайтесь поповзом або пригинаючись.

4. Для захисту від чадного газу необхідно дихати через зволожену тканину.

5. У першу чергу рятуйте дітей, інвалідів та старих людей.

6. Пам'ятайте, що маленькі діти від страху часто ховаються під ліжко, в шафу та забиваються у куток.

7. Виходити із осередку пожежі необхідно в той бік, звідки віє вітер.

8. Побачивши людину, на якій горить одяг, зваліть її на землю та швидко накиньте будь-яку ковдру чи покривало (бажано зволожену) і щільно притисніть до тіла, при необхідності, викличте медичну допомогу.

9. Якщо загорівся ваш одяг, падайте на землю і перевертайтесь, щоб збити полум'я, ні в якому разі не біжіть - це ще більше роздуває вогонь.

10.Під час гасіння пожежі використовуйте вогнегасники, пожежні гідранти, воду, пісок, землю, кошму та інші засоби гасіння вогню.

11. Бензин, гас, органічні масла та розчинники, що загорілися, гасіть тільки за допомогою пристосованих видів вогнегасників, засипайте піском або ґрунтом, а якщо осередок пожежі невеликий, накрийте його азбестовим чи брезентовим покривалом, зволоженою тканиною чи одягом.

12. Якщо горить електричне обладнання або проводка, вимкніть рубильник або електричні пробки, а потім починайте гасити вогонь.

ІІІ. Гра "Розумники і розумниці".
На цій станції діти відповідають на запитання, які стосуються правил безпеки життєдіяльності. 
1. Що використовують для гасіння пожежі? (Вогнегасник).
2. Чи можна водою гасити вогонь, який виник від спалаху телевізора? (Ні)
3. Де повинні знаходитись всі пожежонебезпечні речовини? (У недоступних для дітей місцях). 
4. Скільки букв у слові "пожежа"? (6 букв)
5. Якщо виникла пожежа у домі, за яким номером слід викликати пожежних? (01)
6. Що треба робити, коли пожежа невелика? (Гасити самому)
7. Як вибратися із дому, коли багато диму? (Повзком)

8. Під час екскурсії ви знайшли незнайомий гриб. Що треба зробити?
9. Ти зайшов до крамниці і збираєшся купити консерви. Що треба зробити перед тим, як заплатити гроші?
10. Вас застала гроза на відкритій місцевості. Що ви будете робити?

"Розумники і розумниці".
На цій станції діти відповідають на запитання, які стосуються правил безпеки життєдіяльності. 
1. Чи можна залишати без догляду увімкнені електроприлади? (Ні)
2. Скільки складів у слові "Вогонь"? (2)
3. Чи можна користуватися відкритим вогнем, відвідуючи горища чи підвали? (Ні)
4. Для чого слід закривати рот і ніс вологою тканиною, коли вибігаєш з палаючого будинку? (Щоб не обпалити обличчя)
5. Чи можна лити у вогонь легкозаймисті рідини? (Ні)

6. Дим від пожежі підіймається вгору чи опускається вниз? (Вгору)
7. Чи можна вмикати в розетку зразу кілька електроприладів? (Ні)
8. Якщо сильно пахне газ в квартирі, за яким номером викликати допомогу? (04)
8. Як перевірити придатність грибів до вживання під час варіння?
9. Ви зібралися у похід на декілька днів і, звичайно, берете із собою продукти. Які можна брати, а які - ні?
11. Якщо вас віднесло далеко від берега, що краще для вас залишатися у плавзасобі чи пливти до берега?

ІУ. Творче завдання

Придумати чим більше видів небезпек.(одна дитина вдома).

Придумати чим більше видів небезпек( коли дитина в лісі).

УІ. Підсумок уроку.

ІУ. Вправа «Мікрофон»

Слово вчителя.

-Які ситуації називають надзвичайними?

- До чого призводять усі ці надзвичайні ситуації?

УІІ. Домашнє завдання

Намалювати свій варіант моделі безпеки життєдіяльності.

Чорнотисівська ЗОШ І – ІІІ ступенів

Всеукраїнська трудова акція

«Дослідницький марафон»

Розмноження Хлорофітуму штучним вегетативним способом – вусиками(розетками)

ЗМІСТ

І.Вступ

ІІ. Опис рослини, з якою проводиться дослід.

ІІІ. Розмноження вусиками – один із способів штучного вегетативного розмноження кімнатної рослини – Хлорофітум..

ІV.  Рослини і світло.

V. Догляд за кімнатними рослинами в період спокою.

VІ. Пересаджування рослин.

VІІ Висновки.

І. ВСТУП

Кімнатні квіти. Немає жодної дівчини, жінки, що не любила б квіти!. Адже квіти – це не тільки прикраса будинку, кімнати або балкона, а ще й спосіб розслабиться після важкого робочого дня. Адже всі знають, що зелений колір діє заспокійливо на нервову систему, а це позитивно впливає на настрій і працездатність.

Квіти з давніх часів супроводжують і прикрашають життя та побут людини. Доглядаючи за кімнатними квітами, ми відпочиваємо, отримуємо задоволення від роботи і просто задоволення і насолоду.

Буквально на наших очах із квіткового насіння з'являється спочатку паросток, а потім він перетворюється в дорослу, сильну, гарну рослину. І головне - воно живе, чує та відчуває нас, реагує на наш настрій і навіть самопочуття.

Будь-яку нудну та сумну кімнату можна змінити до невпізнанності з допомогою кімнатних рослин - кучерявими, ампельними, декоративними, квітучими... Декорування інтер'єру живими квітами зараз популярно як ніколи.

Вивчивши особливості кожної кімнатної квітки та правильно підібравши кімнатні рослини для своєї квартири, ви можете забезпечити собі цілий рік розкішний квітучий сад, не виходячи з дому!

У наших силах зробити своє життя і життя нашої сім'ї більш красивим та гармонійним з допомогою кімнатних квітів!

Історія кімнатного квітникарства

Історія кімнатного квітникарства бере свій початок з глибокої старовини: людині завжди хотілося мати поряд з собою красиві рослини, що прикрашають його будинок. Поняття "кімнатна рослина" існує з моменту, коли людина здогадалася кинути сім'я не на полі, а в горщик із землею. Першими видатними колекціонерами рослин були солдати єгипетського фараона Тотмеса III (3,5 тис. років назад). На розписах в храмі Карнака вони зображені такими, що несуть 300 рослин, узятих в якості трофеїв в Сирії. Храми древньої Еллади прикрашали вазони з рослинами. Перші культурні сорти орхідеї були виведені в Китаї 2500 років тому і там же більше 1000 років тому зародилося мистецтво бонсаї, яке перейшло до Японії і знайшло в країні Висхідного Сонця справжнє визнання. У подальші епохи мистецтво вирощування рослин виступає в нерозривний зв'язок з іншими видами мистецтва: для прикраси інтер'єру і екстер'єру будівель, при створенні тканин. Найпоширеніший орнамент - рослинний, який надає найбільші можливості для створення всіляких мотивів, прийомів виконання, для оригінального трактування форми. До найбільш поширених форм з якнайдавніших часів відносяться: акант, лотос, папірус, хміль, лавр, виноградна лоза, плющ, дуб. Так рослинний світ проник в образотворче мистецтво.

Відкриття нових земель принесло услід за собою і відкриття нових декоративних рослин. Основна кількість "чудасії" потрапила в Європу під час колоніальних завоювань в кінці XVII - початку XVIII ст., тоді з Америки везли кактуси і орхідеї. З Індокитаю - цитрусові, з Індії - рослини, що давали прянощі. У північних країнах з відсутністю зелені в зимові місяці вічнозелені рослини не могли не викликати захоплення. Пригадаєте трояндовий кущ Кая і Герди. Це не вигадка письменника-казкаря Андерсена. Різноманітність декоративних кімнатних рослин досягалася за рахунок введення в кімнатну культуру дикорослих представників тропічної флори.

Перші кімнатні рослини: папороть адіантум, філодендрон лазячий і пепероміямагнолієлистна були привезені до Англії капітаном судна «Слава Баунті» Блаем (у перекладі з англійської мови «баунті» означає «щедрість, подарунок»).

Перша виставка квітів в Лондоні була проведена в 1827 г.; тепер це головна виставка квітів в Англії. Вона проводиться щорік в травні в парку одного з районів Лондона — Челсі — і визначає нові тенденції і віяння в квітникарстві і садівництві.

У Англії проводиться і ще одна знаменита щорічна виставка квітів. На початку липня на території дворцово-паркового ансамблю Хемптон-корт недалеко від Лондона показують нові, неабиякі види і сорти рослин, а також проводять Британський фестиваль троянд.

ІІ. ОПИС РОСЛИНИ, З ЯКОЮ ПРОВОДИТЬСЯ ДОСЛІД

ChlorophitumХлорофітум

Загальна інформація:

Квітка Хлорофітум (Chlorophytum) має 200-250 (залежить від джерела) видів рослин і належить родині лілейні. Вперше рослину було знайдено в природному середовищі в Південній Африці. Хлорофітум зараз широко поширений в тропічних поясах Землі. Назва рослини походить від слів «chloros» і «phyton», що в перекладі означає зелений і рослина відповідно.

Хлорофітум - трав'янистий багаторічник з коротким стеблом і бульбоподібним корінням. Листя розеткове, овальне або ланцетне, виростає трохи більше півметра в довжину. Квітки рослини білого кольору і невеликих розмірів.

Рослину Хлорофітум вирощують, як ампельний вид, а також групують з іншими рослинами або виставляють по одному. Ті, хто бажає зменшити кількість чадного газу, можуть розміщувати кімнатний Хлорофітум на кухні, тому що він очищає повітря від формальдегідів і чадного газу.

Хлорофітум - фото:

Хлорофітум - догляд:

Освітлення. Оптимальним місцем для кімнатного Хлорофітума є вікна на східній або західній стороні, тому що рослині необхідне яскраве, але розсіяне світло. Рослина може переносити прямі промені протягом декількох годин на добу. Форми зі строкатими листками вирощувати в тіні не рекомендується, оскільки листя може втратити своє забарвлення.

Температура. Температура особливої ролі не грає. Влітку квіти Хлорофітума не зайвим буде виносити в захищене від опадів і протягів місце на свіжому повітрі. Потрібно стежити, щоб взимку температура не опускалася нижче 10 градусів - це може нашкодити рослині.

Полив. Квітка Хлорофітум вимагає великої кількості вологи з весни до осені, тому в цей час йому необхідно забезпечити рясний полив. При поганому поливі будуть утворюватися бульбоподібні потовщення. Взимку поливають акуратніше, стежачи за тим, щоб грунт не пересихав і не закисав.

Вологість. Обприскування не обов'язкове, але рослина відгукнеться на нього більш швидким розвитком.

Підживлення. Навесні і влітку рослину потрібно раз в два тижні підгодовувати поперемінно органічними та мінеральними добривами.

Пересадка. Молоді рослини Хлорофітума пересаджують щорічно, а більш дорослі - раз в два-три роки. Пересадку роблять в кінці зими - на початку весни. Для пересадки беруть широкий горщик з рихлим і легким субстратом, що складається з 1-ї частини піску і по 2 частини дернової, перегнійної і листової землі. На дні горщика потрібен якісний дренаж.

Розмноження насінням. Насіння Хлорофітуму сіють в кінці весни - на початку весни. Не зайвим буде замочити насіння на півдоби-добу, але воду потрібно міняти кожні 2-3 години. Грунтову суміш складають або з піску і торфу, або з піску, листової і перегнійної землі. Насіння розміщують на заздалегідь зволоженому грунті і злегка вдавлюють, після чого контейнер накривають склом або целофановою плівкою (вона повинна бути натягнута і не повинна торкатися субстрату). Температуру необхідно тримати на рівні 21-24 градусів, час від часу субстрат обприскують і регулярно провітрюють контейнер, знімаючи скло чи плівку. Нормальний час очікування появи сходів - від 3-х до 6-ти тижнів. Коли з'являться саджанці, контейнер потрібно відкривати, даючи можливість сіянцям звикнути до відкритого повітря. Коли саджанці підростуть і на них з'явиться 2-4 листочка, їх пікірують в індивідуальні невеликі горщики, а коли сіянці зміцніють і підуть в ріст, їх пересаджують в субстрат для дорослих екземплярів.

Розмноження відводками. На квітконосах деяких видів Хлорофітуму з'являються розетки з листям і корінням молодих рослин - їх можна відокремити від батьківського Хлорофітуму, укоренити в землі або воді і висадити в окремий горщик.

Хлорофітум – корисні властивості:

Було встановлено, що Хлорофітум дуже добре очищає повітря від формальдегіду і надлишків чадного газу. Часто вирощується на кухні, тому що саме там багато чадного газу, який дуже шкідливий для людини.

У ході досліджень з рослинами вченими було проведено велику кількість всіляких дослідів і експериментів. У спеціальній камері розміщувалися декілька видів рослин, після чого туди закачувалися гази, що забруднюють повітря. У ході спостережень вимірювалося поглинається рослинами кількість газів, і визначалися якості рослин по очищенню повітря. Справжнім рекордсменом виявився хлорофітум, який повністю очистив повітря у дослідній камері від всіх утримуваних у ньому шкідливих домішок протягом доби.

Унікальною властивістю хлорофітуму з'явилася його здатність до феноменально швидкого асимілювання шкідливих газів.Причина цього феномена поки не визначена, але вважається, що в основі лежить дуже швидке зростання хлорофітуму і його розмноження з допомогою пагонів, які також активно поглинають шкідливі гази з повітря. Особливістю вегетативного розмноження хлорофітуму є утворення на його стеблах відростків, згодом набувають власне коріння. Такі відростки зазвичай називаються «дітками».

Присутність одного хлорофітуму надає ефективну дію на очищення повітря від оксидів азоту, який виходить при горінні газу. Тому рекомендується вирощування хлорофітуму на кухні, де є потужне джерело формальдегідів у вигляді газової плити. Очисні властивості хлорофітуму можна істотно збільшити шляхом приміщення в грунт горщика з рослиною активованого вугілля.

Саме завдяки особливостям кореневої системи (вона запасає вологу) хлорофітум – ідеальна рослина для квітникарів-початківців, особливо дітей, адже вони часто забувають полити свого вихованця. Та він більше боїться надмірного поливу, який може призвести до загнивання коренів.

Хлорофітум – труднощі:

Недостатнє підживлення рослини може призвести до буріння кінчиків листя. Іншими причинами можуть бути підвищена температура або сухість повітря, а також механічні пошкодження.

Якщо температура повітря взимку висока, а рослина надмірно поливається, то на листках можуть з'явитися бурі плями.

Листя втрачають колір і тургор, якщо освітлення недостатнє, а температура досить висока. Інша причина - нестача мінеральних речовин в субстраті.

При зайвому поливі листова розетка може почати гнити, що більш імовірно при перезволоженні грунту взимку. Інша причина - недостатньо пухкий грунт.

Щоб форми Хлорофітуму із строкатим листям не втратили забарвлення, їм потрібно забезпечити яскраве освітлення. У похмуру погоду необхідно підсвічувати рослину лампами денного світла.

Молоді рослини не цвітуть. Причиною відсутності квітконосів можебути ще в занадто тісному горщику.

Зазвичай шкідники селяться на хворих або слабких рослинах. Зі шкідників найчастіше на Хлорофітум задивляються червці, попелиці і павутинний кліщ.

Квітку використовують для створення настінних композицій, інтер’єрів, вирощують в підвісних кашпо недалеко від світла і в зимових садах.

Хлорофітум — невибаглива рослина, добре переносить кімнатну температуру. Однак від протягів хлорофітум бажано захищати.

Після того, як рослина повністю зацвітає, на довгому квітконосі утворюються дітки. Після цвітіння утворюються плоди невеликі коробочки,

що містять насіння.

ІV. РОСЛИНИ І СВІТЛО

Поглинаючи вуглекислий газ, рослина за допомогою хлорофілу - пігменту, що втримується в зеленій його частині, - води й живильних речовин створює складні органічні речовини. Засвоєння рослиною вуглекислоти відбувається при участі сонячної енергії, якої потрібно досить багато. Якщо кімнатні рослини не одержують її в достатній кількості, вони починають марніти й зрештою можуть загинути. Участь хлорофілу у фотосинтезі пояснює, чому рослини, у яких листя по краях білі або жовті, мають потребу в більшій кількості світла. Адже зелена частина листка в них несе як би подвійне навантаження, так само як і в рослин із червоними або темними листям. Те ж саме можна сказати про листя, густо покритих волосками. Якщо в результаті недостачі світла по-іншому різнокольорові листя знову стають зеленими, це значить, що рослина намагається виробляти більше хлорофілу, щоб якнайкраще використовувати світло навіть у темному місці. Енергія сонячних променів, що поглинаються інтенсивно рослинами, що містять хлорофіл, обумовлює їхній бурхливий ріст навесні й улітку, коли світла найбільше. Чим тепліше, тим швидше й легше відбувається хімічна реакція перетворення вуглекислого газу в органічну речовину. У більше темну пору року, коли рослинам не вистачає світла, їх варто переставити в прохолодне місце, щоб процеси фотосинтезу й подихи сповільнилися.

Залежно від споживаного світла всі рослини діляться на три групи:

* нейтральні

* рослини довгого дня

* рослини короткого дня

Нейтральні рослини починають цвісти, якщо протягом тривалого часу (як правило, декількох тижнів) вони одержують достатню кількість світла (досить яскраве світло протягом 8, а ще краще 12-16 годин на добу). Залежно від видів для цвітіння нейтральних рослин необхідно різна кількість світла: для узамбарскої фіалки, наприклад, світла потрібно не так багато, а для цикламена набагато більше.

У рослин довгого дня утвориться зав'язь і з'являються квітки тільки тоді, коли протягом декількох тижнів вони одержують так званий мінімум світла в добу, величина якого неоднакова для різних рослин і становить приблизно від 13 до 15 годин.

Якщо рослина не одержує свого добового мінімуму, воно не цвіте. Характер освітлення (природне або штучне) не має значення. Освітленість не повинне бути надмірним. Звичайно досить близько 1000 люкс. При світлі місяця рослини не ростуть, оскільки навіть у повню освітленість не перевищує 1 люкс.

До рослин довгого дня відносяться дзвіночок, пеларгонія, гвоздика. Дзвіночкам необхідний довгий день для появи квітів, а от гвоздика може без нього обійтися, хоча вона зацвітає швидше, якщо отримує необхідну кількість світла. Дзвіночки належать до рослин з якісною реакцією, а гвоздики кількісною.

У рослин короткого дня зав'язь і квіти з'являються тільки в тому випадку, якщо протягом декількох тижнів (звичайно 8-10) вони одержують строго певну кількість світла. Звичайно їм необхідно 12, 13 або 14 годин. Хоча взимку кількість сонячного світла небагато, проте його цілком достатньо для цвітіння рослин короткого дня. До цієї групи відносяться молочай, азалії, великоквіткові бегонії, зигокактус, каланхое.

У літній період, затемнюючи місце, де стоять квіти, можна імітувати короткий день. Застосовуючи взимку штучне освітлення, можна настільки продовжити день, що рослини короткого дня почнуть цвісти.

Не можна часто міняти місця розташування рослини. Якщо більше сильні рослини з декоративними листям позитивно реагують на світло, то для квітучих рослин, більше чутливих до світла й більше примхливих, в наслідок постійних перестановок можуть виявитися пагубними. Азалія, камелія й зигокактус відомі тим, що при зміні кута падіння світла негайно скидають бутони, а іноді й листя. Тому на горщиках цих чутливих рослин рекомендується ставити "світлову оцінку" фломастером, щоб потім поставити їх на те ж саме місце. Як відомо, у природних умовах рослини місце не міняють, тому їх "примхливість" цілком з'ясовна.

Велике значення має орієнтації вікон по сторонах світу. Правильно розташувати рослину допоможе люксметр, яким виміряється освітленість приміщення. На вибір місця для рослини, крім орієнтації вікна, впливає ще ряд факторів: далекість рослини від вікна, поверх будинку, наявність за вікном дерев або будівлі, штори й розмір віконного прорізу. Вікно, що виходить на північний схід або південний захід, набагато більше пасує рослині, чим південне, найбільше "небезпечне" у літню пору. Якщо вікно виходить на півночі, північний схід або північний захід, то поблизу нього можна поставити рослини, яким не потрібно сонце протягом усього дня. Щоб не було протягів, вікно на зиму варто утеплити. Західна сторона вважається дуже теплою. Для чутливих до світла рослин підходить тільки південно-західна сторона, в інших випадках рослина необхідно затінювати. При відсутності затінення південна сторона небезпечна навіть для кактусів. Дуже сухе повітря й швидкий випар вологи рослини можуть витримати тільки в зимові місяці. Ця сторона найменше пасує кімнатним рослинам. Східна сторона сприятлива не менш західної, а от на північно-східній стороні добре ростуть тільки тіньолюбні рослини. Узимку варто оберігати їх від протягів.

Зимовий мінімум світла становить приблизно 500 люкс. Фахівці одностайно вважають, що тіньолюбним рослинам необхідно не менш 1000, а для світлолюбних і квітучих рослин ця цифра збільшується до 5000 люкс. Тому в кімнаті, що виходить на південну сторону, квіти можна відсувати від вікна далі, ніж у приміщенні з вікнами на північ.

Оскільки кімнатні рослини дуже чутливі до світла, потрібно з особливою обережністю переставляти горщики. Навесні не варто квапитися виставляти рослини на балкон або терасу. Це стрес для рослин. Треба поступово привчати рослина до світла. Спершу поставити його туди, де світло, але сонце не припікає. Виставляти рослини на повітря треба в похмурі дні, тому що ультрафіолетові промені найнебезпечніші для рослин, що відвикли від достатку світла.

Для освічення рослин у зимовий період використовують штучне освітлення. У цьому випадку відсутнє потрібна кількість блакитних і червоних променів, які необхідні для розвитку рослин. Для правильного освітлення рослин існує безліч спеціальних ламп, з необхідним рослинам спектром випромінювання, у якому є присутнім потрібна кількість червоних і блакитних променів. Звичайні лампочки не підходять для цих цілей. Розміщати лампи треба на висоті 25-40 см від рослини. При цьому необхідний точний розрахунок кількості ламп, щоб створити оптимальний режим освітленості для рослин, тому що різним рослинам потрібне різна кількість світла. Для світлолюбних потрібно більший світловий потік, для тіньовитривалих - менший.

ІІІ. РОЗМНОЖЕННЯ ВУСИКАМИ, ВУСАМИ - ОДИН ІЗ СПОСОБІВ ШТУЧНОГО ВЕГЕТАТИВНОГО РОЗМНОЖЕННЯ,

Існує два способи розмноження насінних рослин: вегетативний і статевий. Для статевого розмноження характерно те, що нові особини виникають в результаті злиття двох статевих клітин - чоловічої і жіночої. При вегетативному розмноженні ніякого злиття клітин не відбувається, а нові особини виникають із спеціальних утворень на вегетативних частинах рослини (з цибулин і вусів на стеблах, з нирок на коренях, з кореневищ і ін), або безпосередньо з вегетативних органів або їх частин (частин кореня, стебла, листя). При статевому розмноженні новий: організм, що виникає з статевих клітин, знову починає розвиток, повторюючи при цьому всі ті видозміни і перетворення, які відбувалися в попередніх поколіннях. При вегетативному розмноженні ж розвиток нового організму продовжується з того етапу, на якому зупинився розвиток органу, або тій його частині, яка була взята для розмноження. Так, наприклад, при статевому розмноженні багаторічні рослини часто зацвітають лише через десятки років (багато деревні породи); при вегетативному розмноженні ж цих рослин, що вступили в пору плодоношення, нові рослини зацвітають у перший або другий рік.

Вегетативне розмноження рослин має великий науковий і практичний інтерес і часто застосовується в рослинництві та лісівництві.

Вегетативне розмноження - розмноження рослин за допомогою вегетативних органів: гілок, коренів, пагонів, листя або їх частин. При цьому змін в генетичному складі нового рослини не спостерігається. Всі ознаки батька (материнського) передаються дочірньому організму. Вегетативне розмноження зумовлене різними причинами, успіх його залежить від багатьох обставин: природи рослини (систематичне положення, сортові особливості, вік), зовнішніх умов (субстрат, тепло, волога, доступ повітря, світло).

Вегетативне розмноження може бути природним і штучним. У першому випадку в розмноженні беруть участь наступні вегетативні органи.

Вуса (столони) - суниця, хлорофітум, Сакс-Фрага (ломикамінь) та ін. Для рослин, що розмножуються вусами, характерний розетковий або кільчасте зростання.

Розмножується хлорофітум молодими розетками, які з’являються на пагонах. Їх можна або посадити у вазон із землею, або спочатку поставити у воду і почекати, поки з’являться корені.

V. ДОГЛЯД ЗА КІМНАТНИМИ РОСЛИНАМИ

10 правил догляду за кімнатними рослинами

Кожен листочок кімнатної рослини на підвіконні для жителя великого міста вважається галявинкою в лісі. Доглядаючи цю часточку природи, можна подумки прогулятися сквером, парком, лісом, або навіть екзотичною країною. І невимовно шкода втратити від незнання навіть один листочок цього мікросвіту.

1. Покладайтеся на власну інтуїцію і оберіть нову кімнатну рослину, яка тішитиме вас щодня.

2. Запасіться необхідним інвентарем. Секатор, лопатка та ножиці згодяться для догляду за новоселом підвіконня.

3. Навчіться пересаджувати рослини. Деяким екземплярам подобається регулярна зміна горщика.

4. Створюйте групи рослин: вони, так само як і люди, віддають перевагу спілкуванню з представниками свого кола.

5. Не заливайте рослини. Живильна волога – джерело життя, проте водоспад щодня – це вже лихо.

6. Дайте рослинам спокій. Уявіть, вони також не терплять нав’язливого спілкування.

7. Створюйте рослинам вологу атмосферу: їм здаватиметься, що вони на курорті.

8. Правильно доглядайте кожну рослину: до кожної з них необхідний індивідуальний підхід.

9. Вчасно застосовуйте заходи: навіть тимчасова неувага до дрібних і великих мешканців оселі іноді стає фатальною, приділяйте їм більше уваги.

10. Виконуйте всі вищенаведені умови для повноцінного життя вподобаної рослини, і вона тішитиме вас своїм виглядом.

Зимівля кімнатних рослин

В осінньо-зимовий період для кімнатних рослин наступає найскладніший час. Світла недостатньо, підвіконня холодні, рослинам доводиться миритися із сухим жарким повітрям від батарей...

Звичайно, саме зима - час, коли квіткарі (причому не тільки початківці, але й досвідчені) втрачають свої рослини. Чому ж? А спробуйте згадати, чи не було у вашій практиці такого, що рослина починає втрачати листя, або воно просто в'яне, хоча ґрунт вологий, а ви відразу, вважаючи, що рослина хоче води, поливаєте її? Та ще й удобрюєте, щоб вона "швидше отямилася"?

На жаль, ознаки нестачі води й ознаки заливу - приблизно однакові. І в тому, і в іншому випадку листя або в'яне, або обпадає зеленим (у рослин з м’ясистим листям). Тому перш ніж бігти поливати рослину, потрібно подивитися на стан ґрунту: якщо верхній шар ґрунту вологий, то поливати рослину в жодному разі не можна! Особливо важливо дотримуватися цієї умови щодо епіфітних і напівепіфітних рослин, а також бульбових і цибулинних. Жити в «болоті» без доступу повітря до коріння можуть тільки болотні рослини (а серед кімнатних таких - мізерно мало).

Рослини, які вирощуються як кімнатні, зазвичай  є тропічними або субтропічними. У природних умовах у цих рослин температура ґрунту піддається куди меншим коливанням, ніж температура повітря, і температура ґрунту, як правило, на 1-2 градуси вища за температуру повітря. Крім того, вологість повітря в місцях їхнього природного зростання суттєво вища, ніж у кімнаті, тому наземна частина не вимагає так багато води від коріння, як у кімнатних умовах.

Що ж відбувається з кімнатними рослинами взимку? Горщик зазвичай стоїть на холодному підвіконні, а наземна частини рослини отримує тепле повітря від радіаторів опалення, розташованих, як правило, під підвіконням (тобто температура повітря поблизу рослин буває вищою за кімнатну на кілька градусів). У підсумку різниця між температурою землі, у якій вирощуються рослини, і температурою повітря часом може досягати 10 градусів! Причому не в потрібну сторону: земля холодніша!

Розвиток кореневої системи дуже важливий. Те коріння, яке ви бачите при пересадці рослин - це лише транспорт. Основні добувачі поживних речовин - невидимі кореневі волоски, які живуть досить недовго, і тому коренева система повинна постійно розвиватися. Саме вони ушкоджуються при пересадці, навіть якщо вам здається, що ви не пошкодили коріння, а на відновлення потрібно зазвичай до двох тижнів.

Тому для росту кімнатних рослин узимку дуже важливо тримати горщики в теплому місці (заклеїти всі щілини між вікном і підвіконням, заткнути вікна, і між горщиками й підвіконням помістити теплоізоляційну прокладку з дерева, пінопласту або з будь-якого іншого поганопровідного тепломатеріалу). Це необхідно зробити обов'язково, якщо у вас бетонні або кам'яні підвіконня, і якщо ви хочете, щоб ваші рослини благополучно перезимували, а не купуєте їх у якості одноразових "букетів". Тоді є надія, що земля буде приблизно кімнатної температури (особливо у випадку використання пластикових горщиків - у глиняних відразу після поливу й доти, поки стінки горщика залишаються вологими, температура ґрунту в ньому завжди нижча за кімнатну).

Перше, що потрібно зробити - ізолювати рослини від теплого повітря від батарей опалення. Простіше високі рослини переставити в кімнату на зиму. Подібний метод зменшить температуру повітря поблизу рослин і зменшить різницю температур між повітрям і земляною грудкою.

Друге (не менш важливе, ніж перше) - скоротити полив. Узимку, звичайно, не вдасться досягти того, щоб температура земляної грудки була вищою  за температуру повітря, а це означає, що коріння не зможе працювати на повну силу (тобто рослини будуть вимагати від коріння неможливого). Всмоктування води корінням зменшується. Якщо помітите ознаки в'янення рослини при вологому ґрунті - просто обприскуйте рослину, не поливаючи її! Полив не тільки нічого не дасть, але й погіршить ситуацію, оскільки коріння без доступу повітря в холодній землі почне просто гнити. Поливати тільки після часткового просушування землі. До пересушування доводити не потрібно, але й поливати, поки земля ще хоч трохи волога, не можна.

Отже, рослини перебувають у періоді спокою: температура земляної грудки нижча, ніж влітку, температура повітря нижча, полив скорочений.

Як правильно поливати кімнатні рослини?

Життя рослин нерозривно пов'язане з водою, вміст її в тканинах рослин досягає 80- 95%. Вона виконує роль внутрішнього середовища, забезпечуючи транспортування мінеральних і органічних речовин, терморегуляцію, бере участь у фотосинтезі, диханні.

Полив - відповідальна операція з догляду за кімнатними рослинами. Визначити, коли й скільки поливати ту або іншу рослину, не так просто.

Дуже важлива температура поливної води.Вона повинна бути не нижчою за 15°С і не вищою за 25. Вода з-під крана занадто холодна навіть улітку. Вона погано всмоктується корінням й може викликати обпадання листя. Під час росту й цвітіння рослини краще поливати ледве теплою водою, а коли активний розвиток закінчується, особливо пізньою осінню й узимку, — водою кімнатної температури (більш тепла може спровокувати небажаний ріст).

Коли, як часто і як забагато потрібно поливати? Насамперед, необхідно враховувати індивідуальні особливості кожного виду. Постарайтеся спочатку визначити правильну ботанічну назву придбаної рослини і її природні умови. Від цього буде залежати догляд за нею. Потреба у воді визначається не тільки видом і його походженням, важливою є фаза розвитку, загальний стан, вік придбаного екземпляра, освітлення і температура в приміщенні, посадкова ємність, її розмір і матеріал, з якого вона зроблена, дренаж.

Показником того, що рослина потребує термінового поливу є її зів’яле листя, іноді при цьому земля відстає від стінок горщика. Пересушена рослина незабаром може скинути листки й бутони. Однак, такий же результат – зів’ялі листки й нездоровий вид - може бути, навпаки, наслідком занадто «старанного», частого поливу. Субстрат не встигає просихати, втрачає повітря, необхідне кореневій системі, закисає, молоді корінці загнивають. Таку рослину потрібно терміново пересадити в горщик меншого розміру, вирізавши гострим ножем усе гниле коріння й присипавши місця зрізів товченим деревним вугіллям. Замість звичайного субстрату хворий екземпляр краще на час посадити в мох сфагнум або промитий річковий пісок. Щоб уникнути зайвої вологості земляної грудки й забезпечити доступ повітря до коріння, варто на наступну добу після кожного поливу знайти час і прорихлити верхній шар землі в горщиках за допомогою загостреної дерев'яної палички.

Отже, загальне правило: поливати краще по можливості рідше, але щедро.

Потреби у воді в кімнатних рослин суттєво міняються залежно від пори року. Навесні, зі збільшенням тривалості світлового дня, фізіологічні процеси в рослин активізуються (зазвичай це кінець лютого - початок березня). Полив збільшують, коли з'являються перші ознаки росту. У міських квартирах рано відключають центральне опалення, так що наприкінці квітня - травні, якщо на вулиці холодно, температура в них різко знижується. У такий час потрібно бути дуже уважним і скоротити полив. Навесні й улітку поливати можна в будь-яку годину дня, але не пізніше 21 години. У жаркі дні, особливо на південних вікнах, субстрат сохне швидко, доводиться поливати 2 рази в день - зранку і ввечері. Якщо горщики сильно нагріваються, їх треба притінити, дати охолонути й тільки тоді поливати теплою водою.

VІ. ВЕСНЯНА ПЕРЕСАДКА КІМНАТНИХ РОСЛИН

Рання весна - це найкраща пора для пересаджування рослин. Ця процедура в багатьох випадках радикально виправляє їх ріст, однак не завжди вона буває потрібна. Деякі рослини тяжко переносять пересаджування, наприклад, ті, які в процесі цвітіння, а також обдаровані природою грубим м'ясистим корінням.

Варто пересаджувати:

• екземпляри, які впродовж сезону дуже збільшили свої розміри,
• екземпляри, які мають багато відростків і не поміщаються в контейнері,
• високі деревця, які ростуть в таких малих квіткових горщиках, що легко втрачають стабільність і перевертаються
• давно непересаджувані рослини, з горщиків яких вода відразу після поливу витікає в піддон. Стається так зазвичай тоді, коли корені майже зовсім заповнили квітковий горщик (можна це перевірити по делікатному вийманню рослинки з горщика)
• квіти, куплені в попередньому сезоні і ще не були пересаджені,
• багаторічні екземпляри, коли втрачають зелень і майже не ростуть,
• екземпляри, в яких жовтіють, бліднуть або починають обпадати листки.

У який квітковий горщик?

При пересадці беруть горщик трохи більший за попередній, якщо взяти надто великий горщик, то земля в ньому буде закисати і рослинка буде погано рости.

Більшого контейнера не потребують формовані кущі або деревця, бо під час пересаджування їхні корені ще підрізають.

Що підготувати?

Заздалегідь потрібно оцінити, скільки квітів потребують пересадки, закупити відповідний грунт і підготувати квіткові горщики. Для малих рослин досить, аби їх новий горщик був на 2 см більший за той, в якому вони ростуть, у великих екземплярів різниця повинна бути біля 10 см. Квіткові горщики, які ми використовуватимемо повторно, потрібно помити від решток землі і осаду кальцію на стінках. Для пересаджування потрібним буде також керамзит, гострий ніж або секатор і деревне вугілля. День перед пересаджуванням рясно підливаємо рослини.

Етапи роботи

Малі рослини ми легенько постукуючи по дну достаємо з квіткового горщика. В разі великих контейнерів - спочатку внутрішню сторону обводимо довгим ножем, потім кладемо його горизонтально і м'яко витягаємо рослину.

Коли з густих коренів зробився збитий клубок, потрібно його послабити пальцями або в декількох місцях надрізати ножем.

Коричневе забарвлення верхівок коріння свідчить про те, що воно хворе і потрібно його обрізати. Великі рани, що утворились, потрібно засипати деревним вугіллям.

Також обрізаємо частину коренів екземплярам з формованими кронами, яких ми не хочемо садити в більший квітковий горщик.

На дні нового квіткового горщика розміщуємо шар дренажу і легко присипаємо його землею.

Рослину переносимо в контейнер і обсипаємо грунтом, легко його уминаючи.

Потрібно старатися, щоб горщик не був заповнений землею аж до краю, а рослина була так само заглиблена в грунт, як росла попередньо.

Грунт ми підливаємо, і якщо сильно осяде, трохи його досипаємо. Якщо рослині обрізали коріння, пропорційно вкорочуємо також її відростки.

Рослини починаємо підживлювати через два-три тижні після пересадки.

Делікатні рослинки два тижні після пересаджування варто берегти від втрати вологи, часто обприскуючи їх листя або поставити їх у тепличку.

Освітлення.

На відкритому полуденному сонцю підвіконні можна тримати лише ті рослини, що в природі звикли до яскравого освітлення, не бояться спеки та сухого повітря. Загалом, більшість рослин у спекотні години краще затіняти жалюзі або шторками. Якщо стебла в рослини витягнулися, а нове листя порівняно зі старим поступово зменшується в розмірі та блідне, це означає, що їй бракує світла.

Вологість повітря.

А наблизити умови існування рослин у квартирі до природних вдасться підвищенням вологості повітря. Приміром, обприскувати рослини чистою водою. Для цього годиться м’яка або кип'ячена вода. В опалювальний сезон, коли повітря в помешканні пересушене і нагадує умови пустелі, варто поруч з вазонами поставити хоча б одну миску з водою.

Ґрунт.

Для більшості рослин готують суміш із садової землі, піску і торфу у співвідношенні 1:1:1. Складові ретельно перемішують і зволожують. Якість суміші перевіряють у такий спосіб: слід узяти повну пригорщу землі і стиснути її в кулаку. Якщо грудка розпадається на кілька частин, варто лишень її торкнутися, це означає, що ґрунт гарний. Можна використати готову суміш, яку продають у квіткових магазинах. При цьому важливе значення має ступінь кислотності ґрунту, тобто pH має бути в межах 5,5-6,5.

Підживлення.

Поширена помилка квітникарів під час догляду за рослинами – надмірне живлення. А між тим, ніщо не завдає такої шкоди кімнатній рослині, як надмірна опіка і догляд за нею. Не поспішайте підживлювати щойно придбану в магазині рослину, адже поживних речовин, які містяться в ґрунті, вистачить майже на півроку.

VІІ.ВИСНОВКИ

Людина здавна прикрашала свій дім квітами, будь то були спочатку зрізані прості польові квіти або кімнатні овочі у горщиках, а вже потім навіть відігравали певну роль у політиці держав. Квіти - це не тільки втіха для очей, а і історична спадщина. Рослини використовувались не тільки як домашнє оздоблення, а й різних галузях. В мистецтві широко використовувались рослинні орнаменти як в живописі, так і в текстилі, в медицині, різноманітних національних обрядах, святах. В зміну нашого відношення до кімнатних рослин зробило свій внесок і НАСА: його співробітники у 1980-і роки з’ясували, що сциндапсус, хлорофітум, плющ, хризантема та алое – високоефективні очисники повітря.

Проводяться численні виставки квітів.

Кімнатні рослини тільки добре впливають на емоційний стан людини, а і покращують її фізичне та психологічне здоров’я. Багато кімнатних рослин володіють фітонцидними (бактерицидними) властивостями. Існують і такі, які покращують сон, позбавляють від втоми та дратівливості, надають упевненості та енергію. А бонсаї взагалі універсальна рослина: споглядаючи її, можна вивільнитися від мирських проблем та зануритися у свій внутрішній світ, бонсаї роблять серце людини чуйним, а розум чистіший, розвиваючи здатність передбачення подій свого життя. Ці рослини поглинають негативну енергію і думки, вивільнюючи простір для думок чистих.

Класифікують кімнатні рослини на чотири основних класи – це декоративнолисті кімнатні рослини, декоративно квітучі кімнатні рослини, декоратівно квітучі горшечні рослини і кактуси. Також розрізняють кімнатні рослини по групам: злаковидні, кущисті, види з прямостоячими стеблами, столбовидні, дерева, хибні пальми, ліани, в’юнкі рослини, ампельні, розеткові і кулясті рослини.

Існує багато способів, методів і прийомів створення композицій з кімнатних рослин. Найголовніше, щоб створені композиції вписувались в інтер’єр будинку чи квартири, зокрема в ту кімнату де буде «мешкати» ця композиція.

Професійні творці композицій кімнатних рослин перераховують цілий ряд принципів біодизайну, або барвистого художнього розміщення рослин в приміщеннях. Деякі з них пропонують керуватися лише головним правилом: поєднання рослин повинно бути підібрано гармонійно, зі смаком і подобатися самому укладачу. Це дійсно головне: як і будь-якому вигляді мистецтва, тут дуже багато залежить від індивідуальності автора, його почерку, фантазії, відчуття смаку і міри.

Ряд фахівців використовує метод контрасту: різні рослини розташовують разом, при цьому підкреслюються відмінності в їх зовнішньому вигляді. У інших випадках керуються принципом гармонійного поєднання однакових за розміром і зовнішнім виглядом рослин.

Необхідно створювати композиції, що прикрашають приміщення, що привертають увагу, викликають приємне здивування і оживляють навіть скромні куточки житла або офісу. Композиції повинні поєднуватися з навколишнім оточенням, старовинними або сучасними меблями, розмірами приміщення.

Види рослин, що включаються в композиції повинні поєднуватися один з одним як зовні, так і по вимогах до умов середовища. Деякі рослини виглядають краще при одиночному розміщенні.

Створюючи композиції для різних приміщень, треба обов’язково враховувати вплив рослин на навколишнє середовище і людей (виділення кисню, запах, отруйність деяких декоративних рослин) і їх біоенергетику, а також навпаки – як навколишнє середовище буде впливати на рослину. Треба також мати на увазі, що рослини різного походження вимагають різних умов для розвитку і зростання.

Правильне освітлення дає змогу ще більше підкреслити форму та велич рослини, або її забарвленість і конфігурацію листя.

На  сьогоднішній день темі кімнатні рослини протягом усієї історії людства грали важливу роль як в повсякденній, так і політичній та науковому життях суспільства. Ще в давні часи до нашої ери були згадки о важливості рослин. Про це указують старовинні записи і розписи в стародавніх спорудах.

В послідуючі століття було зроблено немало відкриттів, вирощені нові види рослин. Була сконструйована перша «скриня» для перевезення рослин з далеких країн англійцем Н. Уордом, що якісно полегшило весь процес транспортування.

В наші часи кімнатні рослини стали дуже доступними суспільству. Вже не треба перевозити рослини з одного континенту на інший, а тільки зайти в магазин і купити потрібну рослину. Кімнатні рослини також важливі для здоров’я людини. Вченими доказано, що деякі рослини очищують повітря, деякі заспокійливо впливають на людину, а існують і такі, які дарують енергію і бадьорість.

VІІІ. ЛІТЕРАТУРА

1. Бабин Б.Н. «Комнатныедекоративно-лиственныерастения» - Миринда, 2000 г.

2. «Интерьер& дизайн». Журнал – ИздательствоОВА-Пресс, №10/1997 г.

3. «Комнатныерастения» Сборник – АСТ, ТОО «Внешсигма», 2000 г.

4. Киреева И.А. “Цветочноеассорти для гурманов”, “Ресторанныеведомости”,N°1-1998г, 9-1998г.

5. Киселева Н.С. «Анатомия и морфологиярастений» - Минск, ВШ, 1976 г.

6. Клаус К. «300 растений для дома и офиса», - Феникс, 2002 г.

Кужницка В., Жиак М. «Растения и ихприменение. История и современность» - Варшава; Медицина, 1992

7. Крымская Б.А. “Справочникофицианта”, М.,”Экономика”, 1986г.

«Лиза». Журнал - №4/2001 г.

8. По материалам книги "Цветыкруглыйгод", - Лик-пресс, 1998 г.

9. За матеріалами інтернет-сайтів про кімнатне озеленення:

www.eco.rea.ru - Цветы и растения. Домашнеецветоводство.

www.flowers.bitrix.ru - Комнатныерастения.

www.web.vrn.ru - Домашнеецветоводство.

www.kleo.ru - Женский клуб. Сад в доме.

10. Рэворт Д., Берри С. «Аранжировкацветов», - 2000 г.

11.Фокина Л.В. «Орнамент. Учебноепособие» - Феникс, 2000 г.

12. Шостаковский С.А. «Систематика высшихрастений» - ВШ, 1997 г.

13. Юдина И.А. «Комнатноецветоводство», - 2002 г.

14. Якушкина Н.И «Физиологиярастений» – М., Просвещение, 1980 г.

15. Д. Г. Хессайон «Все о комнатныхрастениях» - М., «Кладезь-Букс»,2006

16. В. В. Воронцов «Комнатныерастения» - М., «Фитон+», 2000

17. И. П. Лепкович «Ландшафтноеискусство» - С.-П., «Диля», 2004

18. П. Мак-Кой «Комнатныерастения: энциклопедия»: пер с англ.,- М., Росмен, 1998

                                                    

Чорнотисівська ЗОШ І – ІІІ ступенів

Всеукраїнська трудова акція

«Дослідницький марафон»

Розмноження Пеларгонії штучним вегетативним способом – верхівковими живцями

Підготувала:

Вчитель біології

Чорнотисівської ЗОШ І – ІІІ ступенів

Данко Ольга Павлівна

2013

ЗМІСТ

І.Вступ

ІІ. Опис рослини, з якою проводиться дослід.

ІІІ. Розмноження верхівковими живцями  – один із способів штучного вегетативного розмноження кімнатної рослини – Пеларгонії.

ІV. Лікарське значення пеларгонії і способи лікувального використання.

V. Догляд за кімнатними рослинами в період спокою.

VІ. Пересаджування рослин.

VІІ.  Висновки.

І. ВСТУП

Кімнатні квіти. Немає жодної дівчини, жінки, що не любила б квіти!. Адже квіти – це не тільки прикраса будинку, кімнати або балкона, а ще й спосіб розслабиться після важкого робочого дня. Адже всі знають, що зелений колір діє заспокійливо на нервову систему, а це позитивно впливає на настрій і працездатність.

Квіти з давніх часів супроводжують і прикрашають життя та побут людини. Доглядаючи за кімнатними квітами, ми відпочиваємо, отримуємо задоволення від роботи і просто задоволення і насолоду.

Буквально на наших очах із квіткового насіння з'являється спочатку паросток, а потім він перетворюється в дорослу, сильну, гарну рослину. І головне - воно живе, чує та відчуває нас, реагує на наш настрій і навіть самопочуття.

Будь-яку нудну та сумну кімнату можна змінити до невпізнанності з допомогою кімнатних рослин - кучерявими, ампельними, декоративними, квітучими... Декорування інтер'єру живими квітами зараз популярно як ніколи.

Вивчивши особливості кожної кімнатної квітки та правильно підібравши кімнатні рослини для своєї квартири, ви можете забезпечити собі цілий рік розкішний квітучий сад, не виходячи з дому!

У наших силах зробити своє життя і життя нашої сім'ї більш красивим та гармонійним з допомогою кімнатних квітів!

Історія кімнатного квітникарства

Історія кімнатного квітникарства бере свій початок з глибокої старовини: людині завжди хотілося мати поряд з собою красиві рослини, що прикрашають його будинок. Поняття "кімнатна рослина" існує з моменту, коли людина здогадалася кинути сім'я не на полі, а в горщик із землею. Першими видатними колекціонерами рослин були солдати єгипетського фараона Тотмеса III (3,5 тис. років назад). На розписах в храмі Карнака вони зображені такими, що несуть 300 рослин, узятих в якості трофеїв в Сирії. Храми древньої Еллади прикрашали вазони з рослинами. Перші культурні сорти орхідеї були виведені в Китаї 2500 років тому і там же більше 1000 років тому зародилося мистецтво бонсаї, яке перейшло до Японії і знайшло в країні Висхідного Сонця справжнє визнання. У подальші епохи мистецтво вирощування рослин виступає в нерозривний зв'язок з іншими видами мистецтва: для прикраси інтер'єру і екстер'єру будівель, при створенні тканин. Найпоширеніший орнамент - рослинний, який надає найбільші можливості для створення всіляких мотивів, прийомів виконання, для оригінального трактування форми. До найбільш поширених форм з якнайдавніших часів відносяться: акант, лотос, папірус, хміль, лавр, виноградна лоза, плющ, дуб. Так рослинний світ проник в образотворче мистецтво.

Відкриття нових земель принесло услід за собою і відкриття нових декоративних рослин. Основна кількість "чудасії" потрапила в Європу під час колоніальних завоювань в кінці XVII - початку XVIII ст., тоді з Америки везли кактуси і орхідеї. З Індокитаю - цитрусові, з Індії - рослини, що давали прянощі. У північних країнах з відсутністю зелені в зимові місяці вічнозелені рослини не могли не викликати захоплення. Пригадаєте трояндовий кущ Кая і Герди. Це не вигадка письменника-казкаря Андерсена. Різноманітність декоративних кімнатних рослин досягалася за рахунок введення в кімнатну культуру дикорослих представників тропічної флори.

ІІ. ОПИС РОСЛИНИ, З ЯКОЮ ПРОВОДИТЬСЯ ДОСЛІД

ПЕЛАРГОНІЯ. Pelargonium L'Herrit.

Сімейство геранієвих - Geraniaceae Nées. Батьківщина - Південна Африка. Пеларгонія домашня Pelargonium domesticum – цей вид виведений спеціально, як кімнатна рослина. Висотою приблизно близько 50 см, з округлими великими листами, 7-9 см в діаметрі, з зубчастим краєм. Пеларгонії бувають трав'янисті і напівчагарники(пеларгонія запашна). Стебло прямостояче або повзуче. Квітки без запаху, різноманітного забарвлення, зібрані в парасольку.  Різні сорти можуть бути з махровими і простими квітками, кольором від білого до темно-бордового, з плямами і без. Характерна риса для більшості сортів цього виду – наявність темної плями або темних смуг уздовж жилок на нижніх пелюстках. Цвіте з березня по липень.   Листя запашне. Після відцвітання стовпчик пеларгонії розростається в стручок, дуже схожий на дзьоб журавля. Звідси і назва роду, оскільки "pelargos" в перекладі з грецького означає "журавель". Пеларгонія - світлолюбна рослина, вимагає добре провітрюваних приміщень, щедрого поливу.

Пеларгонія домашня любить прохолодну зимівлю, якщо взимку вона містилася в занадто теплому приміщенні, вона погано цвіте або не цвіте взагалі. Інша назва Пеларгонія великоквіткова Pelargonium grandiflorum.

Калачики висячі або плющеподібні (Pelargonіum peltatum):

Калачики плющеподібні або щитовидні — ампельна трав'яниста рослина, що утворює звисаючі ламкі пагони до 80 см — 1 метра довжиною з дрібним темно-зеленим блискучим листям зірчастої форми листям, що нагадує плющ, і гарними лапатими суцвіттями з простими, махровими чи напівмахровими квітками (у деяких сортів квіти схожі на трояндочки) діаметром 1,2-4 см на довгих квітконосах. Колір квітів різний: від червоного чи  рожевого до сніжно-білого й чорно-фіолетового. Рясно цвіте з травня до осені, пишно розростається.

Особливості догляду:

Місце розташування: калачики мають потребу в яскравому освітленні, не бояться прямих сонячних променів. Найкраще  їх розташовувати на підвіконнях східної, західної та південної експозицій. Для повноцінного росту й розвитку калачикам необхідний постійний доступ свіжого повітря, але варто уникати протягів. Узимку приміщення, в якому знаходиться рослина, потрібно регулярно провітрювати, а влітку можна винести її на відкритий простір.

«Кущики калачиків покрилися густими щільними шапками суцвіть. Зробила для себе висновок: незважаючи на те, що література рекомендує калачики розміщати на сонячних ділянках, вони відмінно себе почувають у напівтіні. Так само густо цвітуть, кущаться й не витягуються. А на сонці дуже важко адаптуються, листя червоніє, сохне».

Всі рослини потрібно регулярно повертати й переміщати, аби вони рівномірно росли.

Вологість повітря: незважаючи на те, що калачики добре витримують сухе повітря приміщень, у спекотні літні дні їх потрібно сбприскувати вранці та ввечері.

Температура: взимку калачики варто тримати в прохолодних світлих кімнатах з температурою 10-12°C. Влітку спеціальний мікроклімат для них створювати не потрібно.

Поливання:  режим залежить від пори року. Рослину постійно поливають, інакше листя жовтіє або пошкоджується сонцем, надлишок води видаляють із піддона. Взимку варто поливати калачики менше, у міру підсихання ґрунту. Калачики головне не заливати й періодично підгодовувати комплексними мінеральними добривами

Підживлення: у період активного росту калачики вдобрюють 1 раз на 2 тижні рідким мінеральним добривом.

Пересадження: навесні перед початком вегетаційного періоду калачики бажано значно обрізати, щоб вони стали гіллястішими. Відрізані пагони використовують для живцювання. Обрізану рослину пересаджують у земляну суміш, що складається з дернової, листової землі, торфу й піску. Потрібен гарний дренаж, що дозволяє уникнути застоювання води.

Розмноження: калачики розмножують живцями навесні й наприкінці  літа. Окремі різновиди можна й насінням. Для живців відрізають вертикальні паростки довжиною 8-10 см. Паростки вкорінюють у горщечках, заповнених піском й торфом, узятих у рівних частинах. Землю постійно підтримують у вологому стані. Коли з'являється коріння, рослинки варто пересадити в інший горщик і прищипнути, аби сприяти росту бічних пагонів.

Шкідники: особливо для калачиків небезпечні білокрилки, попелиці й кліщі. Найчастіше  вони поселяються на молодих рослинах, вражаючи листя й гілки. Їх позбуваються спеціальними препаратами (актелліком або кельтаном).

Калачики схильні до грибкових хвороб — сірої гнилі, іржі й загнивання коріння. Від цієї напасті позбуваються за допомогою відповідних фунгіцидів (фундазол, хлорокис міді 0,5%). Хвороби з'являються в результаті застоювання води або за надмірної вологості. При сильному зараженні рослину варто знищити.

ІІІ. РОЗМНОЖЕННЯ  ЖИВЦЯМИ  - ОДИН ІЗ СПОСОБІВ ШТУЧНОГО ВЕГЕТАТИВНОГО РОЗМНОЖЕННЯ КІМНАТНОЇ РОСЛИНИ  – ПЕЛАРГОНІЇ.

Вегетативне розмноження рослин має великий науковий і практичний інтерес і часто застосовується в рослинництві та лісівництві.

Вегетативне розмноження - розмноження рослин за допомогою вегетативних органів: гілок, коренів, пагонів, листя або їх частин. При цьому змін в генетичному складі нового рослини не спостерігається. Всі ознаки батька (материнського) передаються дочірньому організму. Вегетативне розмноження зумовлене різними причинами, успіх його залежить від багатьох обставин: природи рослини (систематичне положення, сортові особливості, вік), зовнішніх умов (субстрат, тепло, волога, доступ повітря, світло).

Пеларгонія найкраще розмножується верхівковими живцями. Зрізають живці та укорінюють їх або наприкінці зими, або в кінці літа. Живець зрізають верхівковий, а зріз роблять під кутом трохи нижче вузла. На черешку повинно бути не менше трьох листочків. Найкраще – від трьох до п'яти листків. Живці на кілька годин залишають підсохнути, а перед посадкою місця зрізу обробляють стимулятором коренеутворення і товченим деревним вугіллям. У контейнер насипають субстрат з рівних частин дернової землі, піску і торфу, а живці висаджують по периметру. Можна прищипнути живець, щоб Пеларгонія вийшла пишною. Ємність з живцями ставлять на місце з яскравим розсіяним світлом і регулярно обприскують грунт. Через 15-20 днів живці повинні вкоренитися. Коли саджанці зміцніють, їх розсаджують по індивідуальних горщиках. Потрібно враховувати, що від розміру горщика залежить рясність цвітіння: чим більше горщик, тим гірше цвіте Пеларгонія. Через 5-7 місяців після вкорінення Пеларгонія буде цвісти.

Обрізування верхівкових живців пеларгонії( гуртківці , учні 7 – А класу Росоха Ганна, Габор Ангеліна)

Висаджування живців в горщики( гуртківці, учні 7 – А класу  Росоха Ганна, Данкай  Каріна, Патер Олександра, Габор Ангеліна).

Полив водою висаджених саджанців(гуртківець, учень 8 – А класу Фетько Василь).

Калачики розмножують живцями навесні й наприкінці  літа. Окремі різновиди можна й насінням. Для живців відрізають вертикальні паростки довжиною 8-10 см. Паростки вкорінюють у горщечках, заповнених піском й торфом, узятих у рівних частинах. Землю постійно підтримують у вологому стані. Коли з'являється коріння, рослинки варто пересадити в інший горщик і прищипнути, аби сприяти росту бічних пагонів.

Общипування живців калачиків для вегетативного розмноження(гуртківці 7 – А класу).

Закладка саджанців  у воду.

ІV. ЛІКАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ ПЕЛАРГОНІЇ  І  СПОСОБИ ЛІКУВАЛЬНОГО  ВИКОРИСТАННЯ

Ефірне масло пеларгонії має дезінфікуючі властивості. Його використовують для аромату неприємно пахнуть ліків. Воно знижує кров'яний тиск. У народній медицині листя цієї рослини застосовують при діабеті. Дуже багато втішних слів можна сказати про кімнатної запашної герані. Максим Горький зауважив, що її любить і шанує простий люд, особливо ремісники, за те, що листя здатні всмоктувати отруйний повітря лудильних і шевських майстерень і навіть чад і вогкість.

Вчені підтвердили, що фітонциди квітки і справді добре справляються з мікробами, аромат може послаблювати головний біль, знімати втому, нормалізувати сон. Препарати пеларгонії мають кровоспинну, протизапальну, знеболюючу, антисептичну дію. Крім того, вони здатні розчиняти відкладення солей при подагрі і сечокам'яної хвороби. Для розчинення солей можна скористатися відваром: 1 столову ложку подрібненої трави або коріння залити 1 склянкою окропу, кип'ятити на слабкому вогні 5 хв. Охолодити, процідити. Приймати по 1 - 2 столових ложки під час обіду.

Настоянка трави застосовується при маткових кровотечах у післяпологовий період. Настоянка: 2 столові ложки сухої подрібненої трави настоювати в 2 склянках холодної кип'яченої води, процідити. Настій випити протягом дня. При ерозії шийки матки вищевказаним настоєм робити спринцювання. При жіночому безплідді п'ють настій запашної герані по 1/2 склянки 3 рази на день. Курс лікування - 1 місяць.

При облисінні 2 столові ложки сухої подрібненої трави залити 0,5 л окропу, кип'ятити 5 мін., Настоювати 1 годину, процідити. Використовувати для миття голови (мити голову через день протягом 2 тижнів). При тріщинах заднього проходу 2 столові ложки коренів варити в 1л окропу 10хв. Процідити, використовувати у вигляді вологих пов `язок.

При внутрішніх кровотечах і крововиливах заварити 10 г коренів запашної герані (дрібно порізати) в 0,5 л окропу, настоювати 2 години. Пити по 200мл 3 рази на день.

При істерії 2 столові ложки свіжого листя кімнатної герані залити склянкою киплячої води, настоювати 1 годину. Приймати по 1/3 склянки 3 - 4 рази на день (рецепт Ванги).

При тику (мимовільному посмикуванні м'язів тіла) взяти 2 - 4 або більше зелених листя кімнатній герані, покласти на хворі місця, зверху прикрити лляною тканиною і зав'язати теплою хусткою. При необхідності поміняти листя на свіжі.

При екземі зібрати свіже листя запашної герані, кип'ятити їх у воді протягом години на малому вогні і в цьому навар робити ванни хворому по 5хв. Якщо екзема на такому місці, що робити ванну незручно, намочити у відварі тканину і прикладати до хворого місця. Навар повинен бути середньої температури. Одночасно дають пити настій з ялівцевих ягід для очищення крові.

При ангіні, стоматиті, хвороби горла рекомендуються полоскання: жменю трави запашної герані кип'ятити в 1 л води протягом 10мін.К ран прикладають розтерті листя пеларгонії.

Листя пеларгонії відганяють комарів, мух, моль. Ефірне масло пеларгонії отримують з листя і пагонів рослин шляхом перегонки з водяною парою. Використовують як тонізуючий, в'яжучий, антисептичний, протидіабетичний, глистогінний засіб.1 - 2 краплі олії з 1 чайною ложкою меду або з 1 склянкою води 2раза на день при проносах, виразці шлунка, маткових кровотечах, кровохаркання, діабеті, каменях в сечових шляхах, глистів (гострики, аскариди), нервовому стомленні. Не можна застосовувати тривалий час.

V. ДОГЛЯД ЗА КІМНАТНИМИ РОСЛИНАМИ

Кожен листочок кімнатної рослини на підвіконні для жителя великого міста вважається галявинкою в лісі. Доглядаючи цю часточку природи, можна подумки прогулятися сквером, парком, лісом, або навіть екзотичною країною. І невимовно шкода втратити від незнання навіть один листочок цього мікросвіту.

1. Покладайтеся на власну інтуїцію і оберіть нову кімнатну рослину, яка тішитиме вас щодня.

2. Запасіться необхідним інвентарем. Секатор, лопатка та ножиці згодяться для догляду за новоселом підвіконня.

3. Навчіться пересаджувати рослини. Деяким екземплярам подобається регулярна зміна горщика.

4. Створюйте групи рослин: вони, так само як і люди, віддають перевагу спілкуванню з представниками свого кола.

5. Не заливайте рослини. Живильна волога – джерело життя, проте водоспад щодня – це вже лихо.

6. Дайте рослинам спокій. Уявіть, вони також не терплять нав’язливого спілкування.

7. Створюйте рослинам вологу атмосферу: їм здаватиметься, що вони на курорті.

8. Правильно доглядайте кожну рослину: до кожної з них необхідний індивідуальний підхід.

9. Вчасно застосовуйте заходи: навіть тимчасова неувага до дрібних і великих мешканців оселі іноді стає фатальною, приділяйте їм більше уваги.

10. Виконуйте всі вищенаведені умови для повноцінного життя вподобаної рослини, і вона тішитиме вас своїм виглядом.

VІ. ВЕСНЯНА ПЕРЕСАДКА КІМНАТНИХ РОСЛИН

Рання весна - це найкраща пора для пересаджування рослин. Ця процедура в багатьох випадках радикально виправляє їх ріст, однак не завжди вона буває потрібна. Деякі рослини тяжко переносять пересаджування, наприклад, ті, які в процесі цвітіння, а також обдаровані природою грубим м'ясистим корінням.

Варто пересаджувати:

• екземпляри, які впродовж сезону дуже збільшили свої розміри,
• екземпляри, які мають багато відростків і не поміщаються в контейнері,
• високі деревця, які ростуть в таких малих квіткових горщиках, що легко втрачають стабільність і перевертаються
• давно непересаджувані рослини, з горщиків яких вода відразу після поливу витікає в піддон. Стається так зазвичай тоді, коли корені майже зовсім заповнили квітковий горщик (можна це перевірити по делікатному вийманню рослинки з горщика)
• квіти, куплені в попередньому сезоні і ще не були пересаджені,
• багаторічні екземпляри, коли втрачають зелень і майже не ростуть,
• екземпляри, в яких жовтіють, бліднуть або починають обпадати листки.

У який квітковий горщик?

При пересадці беруть горщик трохи більший за попередній, якщо взяти надто великий горщик, то земля в ньому буде закисати і рослинка буде погано рости.

Більшого контейнера не потребують формовані кущі або деревця, бо під час пересаджування їхні корені ще підрізають.

Що підготувати?

Заздалегідь потрібно оцінити, скільки квітів потребують пересадки, закупити відповідний грунт і підготувати квіткові горщики. Для малих рослин досить, аби їх новий горщик був на 2 см більший за той, в якому вони ростуть, у великих екземплярів різниця повинна бути біля 10 см. Квіткові горщики, які ми використовуватимемо повторно, потрібно помити від решток землі і осаду кальцію на стінках. Для пересаджування потрібним буде також керамзит, гострий ніж або секатор і деревне вугілля. День перед пересаджуванням рясно підливаємо рослини.

Етапи роботи

Малі рослини ми легенько постукуючи по дну достаємо з квіткового горщика. В разі великих контейнерів - спочатку внутрішню сторону обводимо довгим ножем, потім кладемо його горизонтально і м'яко витягаємо рослину.

Коли з густих коренів зробився збитий клубок, потрібно його послабити пальцями або в декількох місцях надрізати ножем.

Коричневе забарвлення верхівок коріння свідчить про те, що воно хворе і потрібно його обрізати. Великі рани, що утворились, потрібно засипати деревним вугіллям.

Також обрізаємо частину коренів екземплярам з формованими кронами, яких ми не хочемо садити в більший квітковий горщик.

На дні нового квіткового горщика розміщуємо шар дренажу і легко присипаємо його землею.

Рослину переносимо в контейнер і обсипаємо грунтом, легко його уминаючи.

VІІ. ВИСНОВКИ

Людина здавна прикрашала свій дім квітами, будь то були спочатку зрізані прості польові квіти або кімнатні овочі у горщиках, а вже потім навіть відігравали певну роль у політиці держав. Квіти - це не тільки втіха для очей, а і історична спадщина. Рослини використовувались не тільки як домашнє оздоблення, а й різних галузях. В мистецтві широко використовувались рослинні орнаменти як в живописі, так і в текстилі, в медицині, різноманітних національних обрядах, святах.

Проводяться численні виставки квітів.

Кімнатні рослини тільки добре впливають на емоційний стан людини, а і покращують її фізичне та психологічне здоров’я. Багато кімнатних рослин володіють фітонцидними (бактерицидними) властивостями. Існують і такі, які покращують сон, позбавляють від втоми та дратівливості, надають упевненості та енергію. Класифікують кімнатні рослини на чотири основних класи – це декоративнолисті кімнатні рослини, декоративно квітучі кімнатні рослини, декоратівно квітучі горшечні рослини і кактуси. Також розрізняють кімнатні рослини по групам: злаковидні, кущисті, види з прямостоячими стеблами, столбовидні, дерева, хибні пальми, ліани, в’юнкі рослини, ампельні, розеткові і кулясті рослини.

Існує багато способів, методів і прийомів створення композицій з кімнатних рослин. Найголовніше, щоб створені композиції вписувались в інтер’єр будинку чи квартири, зокрема в ту кімнату де буде «мешкати» ця композиція.

Професійні творці композицій кімнатних рослин перераховують цілий ряд принципів біодизайну, або барвистого художнього розміщення рослин в приміщеннях. Деякі з них пропонують керуватися лише головним правилом: поєднання рослин повинно бути підібрано гармонійно, зі смаком і подобатися самому укладачу. Це дійсно головне: як і будь-якому вигляді мистецтва, тут дуже багато залежить від індивідуальності автора, його почерку, фантазії, відчуття смаку і міри.

Ряд фахівців використовує метод контрасту: різні рослини розташовують разом, при цьому підкреслюються відмінності в їх зовнішньому вигляді. У інших випадках керуються принципом гармонійного поєднання однакових за розміром і зовнішнім виглядом рослин.

Необхідно створювати композиції, що прикрашають приміщення, що привертають увагу, викликають приємне здивування і оживляють навіть скромні куточки житла або офісу. Композиції повинні поєднуватися з навколишнім оточенням, старовинними або сучасними меблями, розмірами приміщення.

Види рослин, що включаються в композиції повинні поєднуватися один з одним як зовні, так і по вимогах до умов середовища. Деякі рослини виглядають краще при одиночному розміщенні.

Створюючи композиції для різних приміщень, треба обов’язково враховувати вплив рослин на навколишнє середовище і людей (виділення кисню, запах, отруйність деяких декоративних рослин) і їх біоенергетику, а також навпаки – як навколишнє середовище буде впливати на рослину. Треба також мати на увазі, що рослини різного походження вимагають різних умов для розвитку і зростання.

Правильне освітлення дає змогу ще більше підкреслити форму та велич рослини, або її забарвленість і конфігурацію листя.

В наші часи кімнатні рослини стали дуже доступними суспільству. Вже не треба перевозити рослини з одного континенту на інший, а тільки зайти в магазин і купити потрібну рослину. Кімнатні рослини також важливі для здоров’я людини. Вченими доказано, що деякі рослини очищують повітря, деякі заспокійливо впливають на людину, а існують і такі, які дарують енергію і бадьорість.

VІІІ. ЛІТЕРАТУРА

1. Бабин Б.Н. «Комнатныедекоративно-лиственныерастения» - Миринда, 2000 г.

2. «Интерьер& дизайн». Журнал – ИздательствоОВА-Пресс, №10/1997 г.

3. «Комнатныерастения» Сборник – АСТ, ТОО «Внешсигма», 2000 г.

4. Киреева И.А. “Цветочноеассорти для гурманов”, “Ресторанныеведомости”,N°1-1998г, 9-1998г.

5. Киселева Н.С. «Анатомия и морфологиярастений» - Минск, ВШ, 1976 г.

6. Клаус К. «300 растений для дома и офиса», - Феникс, 2002 г.

Кужницка В., Жиак М. «Растения и ихприменение. История и современность» - Варшава; Медицина, 1992

7. Крымская Б.А. “Справочникофицианта”, М.,”Экономика”, 1986г.

«Лиза». Журнал - №4/2001 г.

8. По материалам книги "Цветыкруглыйгод", - Лик-пресс, 1998 г.

9. За матеріалами інтернет-сайтів про кімнатне озеленення:

www.eco.rea.ru - Цветы и растения. Домашнеецветоводство.

www.flowers.bitrix.ru - Комнатныерастения.

www.web.vrn.ru - Домашнеецветоводство.

www.kleo.ru - Женский клуб. Сад в доме.

10. Рэворт Д., Берри С. «Аранжировкацветов», - 2000 г.

11.Фокина Л.В. «Орнамент. Учебноепособие» - Феникс, 2000 г.

12. Шостаковский С.А. «Систематика высшихрастений» - ВШ, 1997 г.

                                              

Чорнотисівська ЗОШ І – ІІІ ступенів

Дослідницька робота

на олімпіаду з екології

на тему:

«Лишайники – індикатори стану

 навколишнього середовища»

Підготовили:

учні 11-А класу

Чорнотисівської ЗОШ І – ІІІ ступенів

Реплюк Тавіта

Пелешкей Христина

Щоголева Марія

Вчитель біології:

Данко О. П.

2013

ЗМІСТ

1. Вступ.

2. Основна частина.

2.1. Лишайники. Загальна характеристика лишайників та значення.

2.2. Вплив шкідливих домішок в повітрі на здоров’я людини.

2.3. Дослідження забруднення повітря статистичним методом.

2.4. Дослідження забруднення повітря методом спостереження за лишайниками.

3. Висновки.

4. Література.

1. ВСТУП

Останнім часом дуже актуальними є контроль над змінами стану довкілля, викликаними антропогенними причинами. Система цих спостережень і прогнозів становить суть екологічного моніторингу. У цих цілях дедалі більше застосовується й використовується досить ефективний і недорогий спосіб моніторингу середовища – біоіндикація, тобто використання живих організмів з оцінки стану довкілля.

Наслідки забруднення довкілля б'ють по зовнішньому вигляду  рослин. У рослин під впливом шкідливих речовини відбувається збільшення кількості сочевичок, товщини кутикули, густоти опушения, розвивається хлороз і некроз листя, раннє обпадання листя. Деякі рослини найбільш чуйно реагують на характер і ступінь забруднення атмосфери. Це означає, що можуть служити живими індикаторами стану середовища. Нині розробити концепцію комплексного екологічного моніторингу природного середовища, складовою якого є біологічний моніторинг, індикаторні рослини можуть використовуватися як виявлення окремих забруднювачів повітря, так оцінки якісного стану природного довкілля. Виявивши стан рослин, присутність у повітрі специфічних забруднювачів, розпочинають вимірювання кількості цих речовин різними методами.

На рівні виду та співтовариства про стан природного довкілля можна судити з показників продуктивності рослин. Індикаторами присутності сірчистого газу є лишайники і хвойні породи. У великих промислових містах, навколо заводів виникають зони, де лишайники взагалі відсутні – «лишайникові пустелі».

Лишайники – це особливі організми, в тілі яких об’єднані водорості і гриби в нові комплекси симбіотичних організмів з новими морфологічними, фізіологічними та екологічними властивостями.

Відомо понад 20 000 видів лишайників.

Лишайники – індикатори стану навколишнього середовища. Вони дуже чутливі до забруднення повітря. Найбільш стійкі – накипні, а кущисті та листуваті не витримують найменшого забруднення, тому вони не ростуть біля доріг. Особливо шкідливі для лишайників SO2, CO, NO, сполуки фтору. Лишайники нагромаджують радіоактивні елементи – уран, радій, торій.

У ліхеноіндикаційних дослідженнях як субстрат використовуються різні дерева. Для оцінки забруднення атмосфери міста, районного центра, селища вибирається вид дерева, що найбільш розповсюджений на досліджуваній території. Наприклад, як субстрат може бути використана липа дрібнолиста. Місто або селище поділяють на квадрати, у кожнім з яких підраховується загальне число досліджуваних дерев і дерев, покритих лишайником. Для оцінки забруднення атмосфери конкретної магістралі, вулиці  описують лишайники, що ростуть на деревах по обидва боки вулиці або алеї парку на кожнім третім, п'ятому або десятому дереві.

Мета роботи полягає в тому, щоб проаналізувати місце та значення лишайників в шкільному курсі біології та екології.

Завданнями роботи є:

1. Дати загальну характеристику лишайників та їх значення.
2. Провести дослідження рівня забрудненості повітря та поширення лишайників на території села Чорнотисів.

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

2.1. Загальна характеристика лишайників.

Лишайники - це комплексні симбіотичні організми. Вони складаються з двох компонентів — водорості і гриба. Водорість продукує необхідні для життя організму вуглеводи, які накопичуються у таломі у вигляді лихеніну, а гіфи гриба поглинають і затримують у собі воду, також необхідну для життя. Талом лишайників утворений переплетеними гіфами гриба, між якими розташовані зелені або синьозелені водорості. Розрізняють два види талома: гомеомерний — більш давній і структурно-примітивніший, коли клітини водорості розташовані без будь-якого порядку або ж більш-менш рівномірно по всій товщі талома ; гетеромерний — коли водорості скупчені в одному шарі, який називають гонідіальним. Ще А. С. Фамінцин і О. В. Баранецький (1867 р.) довели, що виділені з лишайника водорості нічим не відрізняються від вільноживучих. З іншого боку, у лишайників проявляються біологічні особливості, нехарактерні для їхніх компонентів поза симбіозом. Це виявляється, наприклад, у здатності лишайників оселятися у таких місцях, де не можуть жити окремо ні водорості, ні гриби. Лишайники оселяються навіть на склі і металах. Різноманітні форми їх можна спостерігати на скелях, поверхніґрунту, корі стовбурів дерев. Особливо великі території вони займають у тундрі. Талом лишайника міститься не у самому субстраті, а на його поверхні. Лишайники здатні витримувати тривале зневоднення, під час якого їхня життєдіяльність, уповільнюється.

Наростає талом дуже повільно. Він забарвлений у сіруватий, бурий, зелений, оранжевий, яскраво-жовтий або майже чорний кольори. Забарвлення залежить від специфічних пігментів, солей заліза, складу і концентрації різноманітних кислот, кількість яких у лишайників сягає 230.

          

Пармелія Стінна золотянка

кущистий

Рис. 1. Лишайники.

За формою талома розрізняють такі лишайники: нитчасті — талом має вигляд ниток; накипні, або кіркові,— талом у вигляді кірочок на скелях, деревах, ґрунті; листуваті — талом у вигляді листкоподібних пластинок, прикріплених до ґрунту або дерев за допомогою ризин, що складаються із пучків гіф; кущисті — талом має вигляд більш або менш розгалужених кущиків, що досягають 12— 15 см заввишки. Водорості, що утворюють лишайник – зелені або синьо-зелені, гриби – аскоміцети, зрідка базидіоміцети.Слань лишайника складається з переплетених ниток грибниці – гіф і розташованих між ними клітин або ниток водоростей. Розрізняють два основних типи мікроскопічної структури слані: гомеомерний і гетеромерний. Гомеомерні лишайники - клітини водорості рівномірно розподілені по всьому талому (слані), між гіфами гриба. Гетеромерні лишайники – виділяється окремий шар утворений клітинами водорості, цей шар називається гонідіальним шаром. Під ним знаходиться серцевина, яка складається із пухко розташованих ниток гриба. Зовнішніми шарами лишайника є щільно зімкнуті грибні гіфи, які називаються корковими шарами. За допомогою грибних ниток, що відходять від нижньої кори, лишайник прикріплюється до субстрату, на якому росте. У деяких лишайників нижня кора відсутня і він зростається з субстратом гіфами серцевини.

За морфологічними ознаками розрізняють:

- Кіркові або накипні – у вигляді тонкої забарвленої кірочки, дуже щільно зрослої із субстратом. Складають до 80% всіх видів лишайників.

- Листуваті – вигляд листоподібної пластинки, нещільно прикріпленої до субстрату. Краї слані піднесені. Верхня частина сірувата. Нижня – білувата.

- Кущисті – слань має вигляд прямостоячого кущика

2.2 Вплив шкідливих домішок в повітрі на здоров’я людини.

Протягом усього часу свого існування людина була нерозривно пов'язана з природою. Але з моменту виникнення високо індустріального суспільства ми все більше втручаємося в її життя. На сьогоднішньому етапі це втручання загрожує повним знищенням природи. Постійно витрачаються невідновлювані види сировини, число орних земель катастрофічно скорочується, тому що вони стають місцем будівництва нових міст і промислових підприємств. Людина почала втручатися у функціонування біосфери - тієї частини нашої планети, де, власне, й існує життя. Крім того останнім часом значно погіршився екологічний стан атмосфери. Змінився склад повітря. З’явилася ціла низка хвороб, спричинених появою в повітрі, яким ми дихаємо, різноманітних шкідливих речовин.
Атмосферне повітря населених пунктів постійно забруднюється і за всіма параметрами докорінно відрізняється від повноцінного природного повітря, яке є чистим і стимулює біологічні процеси. У людей, які проживають у районах з інтенсивно забрудненим повітрям, є зміни показників імунобіологічного статусу організму. У водіїв і пасажирів автобусів змінюються показники розумової та фізичної працездатності.
Розрізняють місцеву і загальну дію біологічного ефекту забруднення повітря. Місцева дія може спричинювати гострі захворювання дихальних шляхів і легенів. Загальна дія зводиться до того, що більшість цих речовин діє на процес обміну речовин. Часто перед загальною дією має місце місцева дія, тому загальна дія завжди повинна розглядатись у сукупності з місцевою дією. Можуть бути захворювання, які є характерними обмінними захворюваннями, але виникли внаслідок загальної дії повітряних забруднень.

2.3 Дослідження забруднення повітря статистичним методом

Для проведення дослідження було вибрано дві ділянки автошляху в селі Чорнотисів  - по вул. Головна (основна автомагістраль села) та по вул. Шевченка (вулиця з незначним автомобільним рухом) в безпосередній близькості від школи, завдовжки в середньому 300 метрів.
Згідно вибраної методики розрахунку, визначаємо кількість одиниць автотранспорту, що проїхав через експериментальну ділянку за 1 год. Окремо визначаємо кількість легкових автомобілів, вантажівок та автобусів.
Таблиця 1

	Зафіксована кількість авто по вул.Головна	Зафіксована кількість авто по вул. Шевченка
Легкові автомобілі	84	40
Вантажні автомобілі	62	24
Автобуси	6	4

Обчислюємо загальний шлях, який проходить автомобіль кожного типу за 1 годину за формулою:
L=N*L;
де L - довжина шляху експериментальної ділянки (300 м);
N - зафіксована кількість автомобілів кожного типу.

Таблиця 2

	Загальний шлях автомобілів по вул. Головна	Загальний шлях автомобілів по вул. Шевченка
Легкові автомобілі	25200	12000
Вантажні автомобілі	18600	7200
Автобуси	1800	1200

Обчислюємо кількість пального, яку спалюють автомобілі за формулою:
D=L*V;
де L - довжина шляху експериментальної ділянки;
V - середні витрати пального у літрах на один кілометр шляху.
Для легкового авто цей показник становить в середньому 0.12, для вантажівки - 0.31, для автобуса - 0.425. Результати розрахунків заносимо у    таблицю.
                               Таблиця 3

	Кількість пального, яку спалюють автомобілі по вул. Головна	Кількість пального, яку спалюють автомобілі по вул. Шевченка
Легкові автомобілі	36	36
Вантажні автомобілі	93	93
Автобуси	128	128

Обчислюємо шляхом множення кількість шкідливих речовин, що виділяє автотранспорт.

До них віднесемо СО, С5Н12, NО2. Відомо, що із 1 л бензину виділення СО становить 0,6 л, С5Н12 - 0,1 л, NО2 - 0,04 л.
Розрахунки представимо у вигляді таблиць 4.

Таблиця 4

	Кількість шкідливих речовин, що виділяє автотранспорт по вул. Головна	Кількість шкідливих речовин, що виділяє автотранспорт по вул.  Шевченка
Легкові автомобілі	27	27
Вантажні автомобілі	69	69
Автобуси	95	95

Аналіз проведених розрахунків за вибраною методикою дозволяє зробити наступні висновки:
1. На вибраних дослідних ділянках основними забруднювачами повітря є автомобілі. Кількість автомобілів з часом збільшується, що збільшує загрозу навколишньому середовищу.
2. Найбільша кількість серед різних типів автотранспорту - це легкові автомобілі. Тому, практично половину шкідливих викидів в атмосферу приходиться саме на них.
3. В залежності від завантаженості вулиці автотранспортом, відрізняється і кількість викидів у атмосферу шкідливих речовин. Вулиця Головна є головною транспортною артерією села, тому кількість автомобілів на ній найбільша. До того ж, ця вулиця проходить практично через усе село. По  вул. Шевченка кількість транспорту на ній менше практично в 4 рази.
4. За час проведеного дослідження кількість шкідливих викидів в атмосферу збільшилася: для вул. Шевченка в середньому на 3,7%, а для вул. Головна в середньому аж на 5,4%. За час проведення досліду збільшився рух легкових автомобілів по вулиці Головна, що пов’язано з тимчасовими причинами.        У зв`язку з цим збільшується об`єм повітря, необхідний для розчинення шкідливих речовин з метою забезпечення санітарно-припустимих умов навколишнього середовища.

2.4 Дослідження забруднення повітря методом спостереження за лишайниками

Ще одним з відомих методів дослідження забруднення повітря є метод спостереження за однаковими за розмірами лишайниками одного виду (пармелія, стінна золотянка та ін.) на корі дерев.
Відомо, що лишайники дуже чутливі до забруднень повітря, особливо згубний вплив на них має сірчистий газ, який вже в концентрації 0,08-0,1 мг/м3 пригнічує більшість лишайників, а в концентрації 0,5 мг/м згубний практично для всіх видів. З'ясовано, що в разі підвищеного рівня забруднення повітря першими з міст зникають кущисті форми, потім лискові і, нарешті, найбільш стійкі - накипні. На основі спостережень виділяються зони лишайників, які дозволяють судити про ступінь забруднення атмосферного повітря.
Для досліджень забруднення повітря за змінами розмірів, форм і кольору лишайників була вибрана ділянка території, що обмежується вул. Головна, вул. Шевченка, які перетинають одна одну.
Спостереження проводилися на ділянці у 300 метрів від перехрестя обраних вулиць через рівні проміжки та по можливості на однаковій відстані від проїжджої частини.
У ході роботи було проведено дослідження території на наявність лишайників та зроблено фотографії, які найбільш наглядно демонструють відмінності у їх розмірі, кольорі та формі.

Розпочато дослідження з території,  на якій знаходиться школа(Рис. 2), так як  будівля школи знаходиться по вул. Шевченка.

Лишайники на стовбурі липи Лишайники на стовбурі бузку

   

Лишайники на стовбурі берези Лишайники на стовбурі дикої вишні

Лишайники на гілках дикої вишні

Лишайники на гілках горіха

Результат спостережень показали, що лишайники виявлені на таких видах рослин:

№п\п	Назва виду рослини	Кількість видів на території (шт.)	Площа зайнята під лишайниками (см2)
1.	Каштан	1	100
2.	Липа	12	95
3.	Бузок	5	93
4.	Дика яблуня	3	85
5.	Слива	6	82
6.	Горіх	15	71
7.	Верба	1	70
8.	Біота східна	29	60
9.	Береза	44	55
10.	Дика черешня	20	40
11.	Самшит	9	0

В основному  поширена пармелія і тільки незначна кількість стінної золотянки та кущисті види.

         Наступні дослідження ми продовжили по вул. Головна                                                                                       
На незначній відстані від дороги (1-2 метрів) вже з`являються лишайники, але кількість їх обмежена і найбільш стійкі форми - накипні. Вони мають сіро-зелений колір,  менші за розмірами та висотою проростання. На стовбурах дерев цієї території також можна побачити значно більше стінної золотянки лишайників, кущисті форми взагалі відсутні. Висока концентрація шкідливих газів-забруднювачів безпосередньо діє на склад повітря і унеможливлює проростання менш стійких до сірчистого газу форм лишайників.

На підставі спостережень є можливість виділити три зони забруднення:
- лишайникова пустеля - цілковита відсутність лишайників, найбільш несприятливі райони міста біля проїжджої частини;
- зона змагання - лишайникова флора бідна;
- нормальна зона - периферійна частина села, територія школи.
Наслідками дослідження є висновки стосовно залежності існування флори лишайників від чистоти повітря і кількості викидів газів-забруднювачів.
Автомобільні викиди безпосередньо впливають на наявність та розміри лишайників у селі. Через збільшення кількості автотранспорту збільшується кількість викидів шкідливих газів у повітря. Ця закономірність була простежена у попередньому досліді. Дослідження з лишайниками та виділення трьох умовних зон забруднення підтверджують вірність проведених розрахунків автомобільних викидів. Забруднення відображається на популяції лишайників у вигляді зменшення їх розмірів, кількості, висоти проростання, зникнення кущистих форм і зменшення листових форм. Наявність паркових та лісопаркових зон суттєво впливають на екологічну обстановку. В нашому селі є проблема забруднення повітря. Спричинена вона зростаючою кількістю автотранспорту. Можна із впевненістю сказати, що ця проблема стосується кожного мешканця села.
Вирішення проблеми полягає в зменшенні шкідливих викидів автомобілями. Досягти цього можна:
- встановленням на двигуни каталізаторів для нейтралізації чадного газу;
- заміною пального, яке зараз використовується на газову суміш;
- впровадженням енергозберігаючих технологій;
- зменшенням кількості авто;

• переходом на альтернативні види палива;

- збільшення кількості зелених насаджень, парків, лісосмуг як у місті так і навколо нього;
- заборона вирубки дерев у селі та навколо.
- заборона заїзду вантажівок у центральну частину села.

3.Висновки

Розвиток автомобільного транспорту призвів до забруднення атмосфери міст, сіл і транспортних комунікацій важкими металами і токсичними вуглеводнями. Діяльність людини порушує рівновагу в природі, що призводить до виникнення екологічних проблем. Серед них можна назвати парниковий ефект, озонові діри в атмосфері, смог, кислотні дощі, забруднення атмосферного повітря тощо.

Добитися відповідної чистоти повітря можна тільки при проведенні комплексу законодавчих, технологічних, планових і санітарних заходів, які будуть здійснюватися на державному рівні й потребують значних фінансово-матеріальних затрат, але суттєву роль в цьому відіграє і підвищення культурного рівня та свідомості населення України. Хорошими засобами збереження чистоти атмосферного повітря є заміна у виробничих процесах шкідливих речовин на менш токсичні, створення нових замкнутих технологічних ліній, що працюють без викидів у атмосферу, безвідходне використання природних ресурсів, застосування ефектних фільтрів.

Отримані дані з ліхеноіндикації та мікологічні дослідження дозволяють зробити висновки, що дендрофлора страждає від шкідливих викидів транспорту. Хоча ступінь забрудненості повітря є середньою, але антропогенні навантаження ускладнюють ситуацію. Декоративний вигляд рослин внаслідок хвороб та уражень шкідниками погіршується. Рослини не можуть в повному обсязі виконувати свої функції, в першу чергу - санітарно-гігієнічні та декоративні.

4.Література

1. Савіна Л., Я пізнаю світ, К., "Школа" 2002.
2. Рудзітіс Г. Є. Фельдман Ф.Г. Неорганічна хімія, К.,"Радянська школа" Д990.
3. Волошин І.М. Методика дослідження проблем природокористування. - Львів: ЛДУ, 1997. - 160 с.
4. Екологічний словник: Навч. посібник /В.В. Прежко та ін. - Харків: ХДАМГ, 1999. - 416 с.
6. Злобін Ю.А. Основи екології. - К.: Лібра, 1999. - 249.
7. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології, - К.: МАУП, 2000. - 238 с.
8. Кучерявий В.П. Екологія, - Львів: Світ, - 500 с.
9. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. - К.: Либідь. 1995 - 368 с.
10. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Практикум із загальної екології. // Навч. посібн. - К.: Либідь, 1997. - 160с.
11. Буринська Н.М. Хімія Икл., "Перун", Ірпінь, 2001
12. Копілевич В.А. Хімія, Видавничий центр НАУ, К., 2005.
13. Домбровський А.В. Органічна хімія 10-11кл., "Освіта", К., 1998
14. Александрова М.П. Хімія: Довідник. - Д., Сталкер, 1998-512с
15. Василега М.Д. Цікава хімія, "Радянська школа", К. - 1989
16. Шандала М.Г., Звиняцковський Я.Й. Окружающая среда и здоровье населения, - К.: Наук, думка, 1988